Дитині виповнилося шість років. Ведемо до школи?

Чи готовий шестирічний малюк до навчання? Над цим запитанням щороку задумуються тисячі батьків. Тим більше, останнім часом медики та психологи все частіше розповідають про негативний досвід перебування шестирічок у школі. По-перше, як стверджують психологи, перехід від ігрової до навчальної діяльності відбувається в дітей у віці від шести до семи років, і цей процес проходить поступово. А от саме навчання в наших школах починається відразу.  Та й над домашнім завданням треба посидіти, якщо клас, до якого потрапив малюк, навчається за програмою «Інтелект України». По-друге,  за спостереженнями медиків, у шестирічних учнів знижується гемоглобін, зменшується вага, страждає нервова система. 

Як мамі дізнатися, чи готове  її чадо до шкільної науки? Чи витримає дитина незвичні для неї навантаження? У якому все-таки віці віддати дитину до школи? З цими запитаннями ми звернулися до практичного психолога Сніжани Олександрівни Волошиної.

— Сніжано Олександрівно, чи є показником готовності до школи вміння дитини читати, писати та рахувати?

— На мою думку, це ще не показник. Набагато важливіше те, наскільки дитина вміє концентрувати увагу на чомусь одному. Насправді ж, шестиліткам це дуже складно, тому слід дивитися, наскільки дитина зосереджена, як довго вона  може працювати над одним завданням.  Звичайно, є нормативи, скільки дитина може тримати увагу: 5—10 хвилин, а потім вид діяльності варто змінювати. Тож, оцінюючи готовність до школи малюка, звертати увагу маємо насамперед на вміння дошкільника бути уважним, а не на інтелектуальний розвиток. 

— Чи може мама сама перевірити, чи готова її дитина іти до першого класу?

— Я б радила звернутися до спеціаліста. Бажано, щоб це був незалежний психолог, а не шкільний. Ще краще проконсультуватися з  декількома спеціалістами, щоб були дві різні думки. Психолог може проводити тести або ж, дивлячись на дитину, зрозуміти її внутрішній стан.  Важливим чинником є емоційне налаштування дошкільника: можливо, він пережив стрес або була психологічна травма. 

— Які критерії оцінювання готовності до школи однакові для всіх?

— Необхідно звертати увагу на те, що готовність до школи — питання індивідуальне. Кожна дитина розвивається у своєму ритмі. Проблема в тому, що батьки дуже часто порівнюють своїх дітей з іншими дітками. Але варто пам’ятати, що дитина має йти до школи приблизно в шість років. Деякі діти бувають готові раніше, а деякі — і в сім років, і навіть у вісім. У цьому немає нічого страшного, не можна підганяти розвиток дитини, щоб вона відповідала стандартам суспільства. Дитина має отримати можливість розвиватися самостійно. У такому віці бажано працювати над її характером, розвивати волю.  Якщо, наприклад, у малюка немає концентрації, це свідчить про те, що «кульгає» воля. У такому випадку можна або звернутися до спеціаліста, або ж знайти інформацію і працювати над розвитком волі  дошкільника вдома. 

— Якщо дитина стала першокласником, але їй важко навчатися, чи матиме це якісь наслідки  в майбутньому?

— Якщо малюка віддали до школи, а він не був готовий, це може призвести до негативних наслідків. Найгірший — відраза до навчання, яка може розтягнутися на роки та впливати на все життя людини. Це дуже погано, адже діти самі по собі — допитливі, вони хочуть пізнавати цей світ, щодня дізнаватися щось нове. А ритм навчання може відбити бажання пізнавати природнім шляхом, діти починають  робити все як з-під палиці. Крім того, дитина перевтомлюється, може не розуміти матеріал, відволікатися. Зрештою, бувають випадки, коли в школярів виникає депресія, вони вважають себе гіршими від усіх і впевнені, що в них нічого не вийде. На це просто боляче дивитися. Тому батькам слід подумати насамперед про психічне здоров′я дитини і вчасно відправити її здобувати освіту. 

— Багато батьків ідуть на справжні муки, допомагаючи своєму чаду робити домашнє завдання. Як їм зберегти при цьому свої та дитячі нерви?

— Вважаю, є проста, але дієва порада: слід уявляти, що біля вас не ваша дитина, а чужа. З чужою дитиною не стукнеш, не крикнеш зайвий раз, триматимеш себе в руках. Тому спробуйте відсторонитись від процесу і зосередитися на тому, що ви пояснюєте, а не на тому, як дитина на це реагує. Дуже важливо намагатися так пояснити, щоб дитина зрозуміла. До того ж, краще поводитися як педагог, а не як друг. Можна погратися в таку гру, мовляв, я зараз твій вчитель, а не мама. Це допоможе школярику переключитися і зрозуміти, що зараз він працює, а потім — грається. Вміння переключатися і в школі стане йому в нагоді.

— Наприклад, першокласник втомлюється на уроках, а після школи  йде на гуртки. Як йому зняти розумове та фізичне навантаження?

— Тут теж все індивідуально, але я вважаю, що малюку після школи бажано відпочити. І цьому дуже допомагає природа. Батькам важливо навчити малюка помічати, здавалося б, прості речі, наприклад: з’явилося листя, розпустилися квіти, хмарки такі гарні, сонечко заходить. Можна сходити разом до фонтану, адже вода знімає втому, або покормити голубів у парку. Уміння людини, навіть дорослої, насолоджуватися природою, позитивно впливає на її психіку, на самопочуття. Дитина на природі заспокоюється і вже тоді з новими силами може займатись уроками ввечері. А якщо в неї п’ять днів поспіль був напружений графік, то на вихідних бажано кудись виїхати. Особливо це стосується малят перших-других класів. Звичайно, не можна навантажувати школярика так, щоб він увечері «падав з ніг», а зранку не міг встати. Тому вибирати гуртки бажано з позиції здорового глузду. 

— Шо б Ви порадили батькам гіперактивних діток?

— Гіперактивним дітям нелегко в першому класі, адже вони такі непосидючі. У такому разі першокласничку необхідно давати можливість викидати енергію в якихось рухливих іграх. Але слід розуміти, що дитина просто переживає такий період, коли на неї будуть скаржитись, будуть її сварити за погану поведінку. З віком дитина зможе себе контролювати. Тому, шановні  батьки, наберіться терпіння і, головне, вірте у своїх дітей.

  

Олена Короленко