У Києві вшанували українських добровольців 1917 року

22 серпня на станції Київ-Волинський відбулося вшанування козаків і старшин І Українського козацького полку ім. Богдана Хмельницького, які були розстріляні московськими окупантами 26 липня 1917 р. Від тої страшної трагедії минуло 98 років, та українські герої повертаються до нас із забуття. Добровольцям армії УНР прийшли вклонитися визначні українські діячі культури — міністр освіти і науки Сергій Квіт, співачка Жанна Боднарук, кобзар Тарас Силенко, композитор Анатолій Карпенко, бард Володимир Самайда, I-й заступник голови Держтелерадіо, голова ОУН Богдан Червак, представник Інституту національної пам’яті Павло Подобєд, поет Дмитро Савченко (учасник визволення Маріуполя у складі батальйону «Азов», речник ДУК «Правий сектор»), бандурист Данило Мельник (учасник боїв під Іловайськом), бард Олексій Бик (учасник бойових дій у лавах ДУК «Правий сектор»), журналіст Ростислав Мартинюк, краєзнавець Анатолій Зборовський, Іляна Гайдук (сестра Іллі Гайдука-«Чучупака», командира самооборони Криворізького Майдану, десантника 25-ї повітряно-десантної бригади, який загинув у небі над Луганськом минулого року, коли терористи збили наш ІЛ-76). Вшанували полеглих і начальник залізничної станції Київ-Волинський Валерій Мельник та I-й заступник начальника Київської дирекції залізничних перевезень Віктор Костюшко, делегації з Хотова, Ірпеня, Бучі, Червоної Мотовилівки, Борисполя, Києва…

Ініціатором вшанувань виступили члени Історичного клубу «Холодний Яр». Співорганізаторами урочистостей стали ВО «Свобода», Військово-історичний клуб «Повстанець», інженер Андрій Жованик, поет Дмитро Савченко, Козацький полк ім. Святослава Хороброго, Василь Панченко і Наталя Зубенко (м. Мюнхен, Німеччина). 

Книги, написані письменником, істориком, дослідником Романом Ковалем, зустрічі і патріотичні заходи, які він організовує, творять культ Героїв України, які ціною власного життя захищали рідну землю на поч. ХХ ст. Сьогодні, коли йде війна на Донбасі, здається, що персонажі книг пана Романа воскресли, прийшли з минулого, аби знову боронити свій край від московських окупантів. 

— «Учасник визвольних змагань» було визначенням історичним, науковим, ми використовували його лише тоді, коли говорили про минуле, про історію нашого народу. Але вже з весни минулого року поняття «учасник визвольної боротьби» ввійшло до повсякденного вжитку. Учасники визвольної боротьби є серед нас, — наголосив Роман Коваль, представляючи учасників вшанувань на станції «Київ-Волинський».

На жаль, невідомо жодного прізвища добровольців, які полягли у далекому 1917 р. За різними даними тоді загинуло від кількох десятків до понад сотні воїнів. Роман Коваль порівняв їх із нинішніми героями, які сотнями полягли під Іловайськом та іншими містами і селами Донбасу, багатьох з яких і сьогодні чекають їхні матері, кохані, рідні: «Минув майже рік трагедії під Іловайськом, і ми не можемо ідентифікувати сотні людей, які там загинули. Маючи такий сумний досвід, ніхто з Міністерства оборони не вийшов з ініціативою виготовити іменні медальйони, які колись були у кожного німецького солдата у роки Другої світової війни. І через півстоліття рідні знаходили, де вони поховані. А сьогодні сотні українських мам не знають, де ж поховані їхні сини…».

На мітингу звучали заклики звільнити учасників АТО — Андрія Медведька і Дениса Поліщука — добровольців, що воювали на Донбасі, яких сьогодні звинувачують у вбивстві Олеся Бузини.

На завершення вшанувань, як пам’ять про тих, хто у різні часи захищав українські землі від ворогів, усі присутні виконали пісню «Ой, у лузі червона калина».

     

Лариса ГРОМАДСЬКА.

Фото автора.