Євреї Гітлера: 150000 солдат Вермахту

Верхівка організацій сіоністського спрямування, яка давно і безпідставно привласнила собі весь біль і кров євреїв, постраждалих у Другій світовій війні, до творчості свого одноплемінника Брайана Майкла Рігга ставиться без особливого захоплення. Рігг, професор історії Американського військового університету і доктор філософії, що свого часу відслужив добровольцем в Армії оборони Ізраїлю, порівняно недавно видав дві сенсаційні книги: «Єврейські солдати Гітлера: нерозказана історія нацистських расових законів і людей єврейського походження в німецькій армії» і «Врятований з Рейху: як один із солдатів Гітлера врятував любавічеського ребе». Остання книга написана у співавторстві з професором єврейської історії Єльського університету Поулою Хайман.

Чим же не сподобалися войовничим сіоністам ці книги? Тим, що в ній людина, яку звинуватити в антисемітизмі складно, доказово розповідає про те, що далеко не всі євреї під час Другої світової війни масово гинули в концентраційних таборах. Багато з них, виявляється, воювали у Вермахті і військах СС. А деякі євреї були начальниками цих самих таборів.

Про що ж розповідає Брайан Рігг? О, там є багато цікавого. Наприклад, не всі знають, що блакитноокий чоловік, який дивиться з німецьких вербувальних плакатів часів нацизму, підписаних «Ідеальний німецький солдат», — це Вернер Гольдберг, учасник польської кампанії 1939 року — напівкровка з батьком євреєм. Лише цей випадок говорить про те, що аж ніяк не всі євреї, а особливо люди, народжені від змішаних шлюбів, були репресовані Гітлером. Багато з них були цілком сумлінними нацистами. А деякі й очолювали місцеві нацистські організації, навіть військові підрозділи і з’єднання.

Взагалі нацистські расові закони забороняли тримати на державній службі євреїв та їхніх нащадків від змішаних шлюбів. Але люди, котрі мали таку спорідненість, найчастіше зі шкіри лізли, щоб довести, що вони ще більші германці, ніж самі німці. Це призвело до того, що в реальному житті ці суворі закони часто ігнорувалися.

Найпоказовішим прикладом може слугувати фельдмаршал авіації Ерхард Мільх, батько якого був євреєм. Через походження Мільху було відмовлено у вступі до військово-морського училища ще при кайзері, але перша світова війна відкрила йому шлях в авіацію. Там він познайомився з асом першої світової та майбутнім найбільшим нацистським бонзою Германом Герінгом.

У 1929 році Мільх очолив «Люфтганзу» і безоплатно надавав літаки лідерам НСДАП. Пізніше він пішов на службу до тих, кого до цього утримував. Коли гестапо спробувало натякнути Герінгу, що у нього в підпорядкуванні на найвищій посаді перебуває єврей, той відповів: «У своєму штабі я сам буду вирішувати, хто у мене єврей, а хто ні». Після війни Мільх в якості військового злочинця дев’ять років відсидів у в’язниці.

«Істинним арійцям», звичайно, євреї спокою не давали, і на початку 1944 року в надрах кадрового відділу вермахту народився список євреїв, які займали вищі посади в армії. До списку потрапило 77 осіб. Серед них 23 полковники, 5 генерал-майорів, 8 генерал-лейтенантів і два повні генерали армії. Кожен з них мав посвідчення особисто від Адольфа Гітлера, яке підтверджувало його арійське походження.

Не варто думати, що євреї служили тільки на вищих посадах. Їх було багато і серед рядового складу армії. Військове братство не дозволяло німцям видавати «своїх» євреїв. А ті, у свою чергу, служили від душі. Сотні євреїв були нагороджені однією з вищих нагород нацистської Німеччини — «залізним хрестом». Хрестоматійним став випадок, коли солдат з цією нагородою приїхав в концентраційний табір провідати батька єврея. Комендант, приголомшений цією подією, заявив буквально наступне: «Якби не ваша нагорода, ви моментально опинилися б там же, де і ваш батько».

Свою книгу Рігг писав на підставі 400 інтерв’ю, взятих ним у ветеранів Вермахту змішаного походження. Роберт Борхард, майор, отримав Лицарський хрест за танковий прорив ділянки радянського фронту. Пізніше воював в Африці і потрапив у полон до англійців. У 1944 році Борхарду дозволили виїхати до Англії для возз’єднання з батьком євреєм. У 1946 він повернувся до Німеччини зі словами: «Хтось же повинен відстоювати нашу країну».

Вальтер Холандер, полковник, мати єврейка. Нагороджений Залізним хрестом обох ступенів, рідкісним Золотим Німецьким хрестом а також Лицарським Хрестом за знищення його бригадою більше 20 радянських танків на Курській дузі.

Багато ветеранів Вермахту з єврейським корінням самі не розуміють, як ставитися до минулого. «Якщо я служив у німецькій армії, а моя мати загинула в Освенцимі, то хто я — жертва, чи один з переслідувачів?» — запитує 86-річний ветеран військ СС, стовідсотковий єврей.

Але євреї служили не тільки на полях битв. Одна з найбільш одіозних фігур Третього Рейху Рейнхард Гейдріх, як і більшість представників нацистської верхівки, мав єврейське коріння. Саме він, як голова РСХА, очолював гестапо, поліцію, розвідку і контррозвідку. Саме він у 1942 році на Ванзейській конференції поставив на чільне місце «остаточне вирішення єврейського питання».

За свідченням Брайана Ріга, в німецько-фашистських військах воювало 150000 євреїв. Ці відомості знаходять й інші підтвердження. «Військово-історичний журнал» №9 1991р: «У наших таборах для військовополонених офіційно зареєстровано 10 тисяч 173 єврея, що воювали проти Радянського Союзу на боці фашистів у військах гітлерівського Вермахту». Серед спецпоселенців-«власовців» на обліку станом на 1949 рік перебував 171 єврей.

А обурення махрових сіоністів проти книги Ріга зрозуміле. Адже, визнаючи активну участь великої кількості євреїв під час Другої світової війни на боці Гітлера, набагато складніше робити свій «гешефт» на закатованих у надрах рейху співвітчизниках.

Олексій Нос.

 

Джерело: https://repin.info/sekretnye-materialy/evrei-gitlera-150-000-soldat-vermahta