Микола КОРНІЙЧУК: «Підприємець нам нічого конкретно не пропонував»

Щоб отримати роз’яснення щодо проблем, порушених у вищевказаній статті, «Ринок…» звернувся до першого заступника міського голови М. П. Корнійчка.

— Миколо Петровичу, чи є у міста програма благоустрою?

— Звичайно, є. Ми застосовуємо програмноцільовий метод формування міського бюджету. Без програми не може виділитися жодної копійки, і через казначейство ця копійка не пройде. Тому на будь-які роботи, які виконуються у Борисполі, виконавчим комітетом ухвалюється програма і на сесії міської ради вона затверджується.

— Чи публікувався проект програми благоустрою у ЗМІ?

— Усі рішення виконавчого комітету ми публікуємо на сайті Бориспільської міської ради. Тож і програма благоустрою міста розміщена на www.borispol-rada.gov.ua. Адже публікувати усі документи, наприклад, у газеті «Трудова слава» неможливо.

— Чи має вплив громада міста на планування міського благоустрою?

— Формування програми благоустрою міста складється, по-перше, з роботи депутатів у своїх округах. До них звертаються люди з проханнями та пропозиціями щодо благоустрою. А депутати передають ці звернення нам. Окрім того, звертаються бориспільці і  до виконавчої влади безпосередньо. Я особисто фіксую ці звернення у відповідній папці, де окрім документів, веду перелік виконаних і невиконаних робіт за 2015 і вже є на 2016 роки. Переважна більшість таких пропозицій відповідно враховується під час формування міського бюджету.

— Чи можна погодитися із закидом автора цієї статті, що міські чиновники порушують присягу та закон про державну службу?

— В чому саме порушують? Програма благоустрою є, вона опублікована. І громада долучається до цього. Тому я повністю відкидаю такі закиди.

— Чому міський комунгосп відмовився від допомоги у розмірі 1 млн. гривень у вигляді дерев та кущів, адже, як зазначає автор, стан зелених насаджень у Борисполі плачевний?

— Чому плачевний? У нас є що висаджувати! Інша річ, що автор нам нічого конкретно  не запропонував. Якби він запитав, які нам дерева чи кущі потрібні, то, звісно, ми у нього замовили б. Проте він не пропонував нам ані хризантем, ані лип, ані туй, від яких ми не відмовилися б. Тому поки що це виглядає, як самопіар. На мою думку, насправді у нього була мета ввести свій бізнес у благоустрій міста — садити квіти, дерева, підкошувати траву, підрізати гілки дерев і в той же час реалізовувати тут свою продукцію за бюджетні кошти. Однак ми маємо відповідне комунальне підприємство, яке виконує зазначені роботи. До того ж, наприклад, до біління дерев ми іноді залучаємо усі комунальні підприємства. Проїдьте сьогодні містом — усі дерева побілені. Тому маю сумнів, чи виконував би подібний об’єм робіт цей підприємець.

— А чому дерева нині висаджуються під електричними дротами? Адже потім їх доводиться обрізати, щоб вони ті дроти не чіпляли…

— На жаль, якщо говорити про центральну вулицю, то вона просто насичена всілякими комунікаціями. Тому й виходить — під дротами. Відступиш ближче — натрапляєш на кабелі державного зв’язку, відступиш далі — потрапляєш на інженерні мережі водоканалу чи каналізації. Дерева не можна садити на інженерних мережах. На Київському шляху їх просто нема де садити. Тож нехай дерева просто поростуть якихось 20-30 років під дротами… Та й то — якась користь буде... А нічого не садити також не можна.

   

Запитував

Вадим ШАПОШНІКОВ