(04595) 6-69-04
(067) 404-24-62
 Виходить - з червня 2002 року.     Тираж - 10`000 примірників
  Розповсюджується - безкоштовно в м.Борисполі
  Містить - авторські статті, оголошення, рекламу

Бюджет міста — інструмент розвитку громади чи засіб піару влади?

  • 19 жовтня 2015
  • Відгуків: 0
  • Переглядів: 284
  • Автор: admin
  • 0
Як давно відомо, грошей забагато не буває, бо завжди знайдеться потреба або бажання їх витратити. Ця істина стосується не лише кожної родини, але й великих адміністративних утворень: міст, областей та й держави в цілому.
 
Звичайно, в сім’ї все простіше. Тут ніхто не витратить більше, ніж реально заробляє, бо інакше вся родина потрапить в боргову кабалу і бідуватиме. Всі роботи також ретельно плануються, щоб уникнути зайвих і непотрібних витрат. Навряд чи нормальні люди забажають побілити стелю і повісити нову люстру, щоб похвалитися перед сусідами, коли в хаті протікає дах. Бо після першого ж дощу всі зусилля і витрати зійдуть нанівець. Залишиться хіба що сумнівне задоволення від такої показухи. Витрачаючи власні гроші, ми завжди розраховуємо, стараємося зекономити і отримати найкращий результат для кожного члена своєї сім’ї.
Але, коли витрачаються гроші з бюджету, раціональність та справедливий розподіл часто стають далеко не головними критеріями. Не буду поки що зачіпати питання фінансування шкіл і дитячих садків, якими так любить прикриватися нині діючий міський голова А. Федорчук, протягуючи на сесіях міськради «пакетні» голосування за бюджет, як це було на початку цього літа. Зупинимося детальніше на тому, що прийнято називати благоустроєм територій. 
Так склалося історично, що наше місто має різну забудову, і багатоповерхові будинки знаходяться поруч з приватними садибами. Є цілі мікрорайони, де немає практично нічого, крім одноповерхових житлових будинків, як, наприклад, на моєму депутатському окрузі, відомому в народі під назвою «Розвилка». Більшість вулиць тут досі не мають асфальту і освітлення. І таких округів у місті досить немало. Якщо врахувати, що всі люди міста мають рівні права, то не зрозуміло, чому на благоустрій одних вулиць та районів витрачається в декілька раз більше бюджетних коштів,  ніж на благоустрій інших. Але не зрозуміло це лише на перший погляд. 
Щороку з міського бюджету виділяються чималенькі суми на безкінечні ремонти ліфтів, дахів та під’їздів у багатоповерхівках, де всі квартири приватизовані, тобто є власністю мешканців. Чому ж тоді кошти всього міста витрачаються на підтримання у належному стані чиєїсь приватної власності? І чому ніхто не ремонтує за бюджетний кошт дахи, паркани і двори жителям приватного сектора? Може тому, що з однієї відремонтованої багатоповерхівки значно легше зібрати голоси на виборах, ніж з чималенької вулиці з приватною забудовою? Особливо, якщо ці ремонти робляться під потрібного кандидата і завершуються мало не урочистим концертом.
 А може ще й тому, що виконавцями цих ремонтних робіт у більшості випадків є повністю підконтрольні міській виконавчій владі комунальні підприємства? Саме для цього кошти виділяються частинами, в розмірі, що не передбачає проведення тендерів, механізм яких також є далеким від досконалості зате близьким до корупції. Але це тема для іншої розмови.
Ліфти потім знову ламають, під’їзди обмальовують і обдирають і ремонти починаються знову та тривають безкінечно. Коло замикається… В результаті на кожного з жителів багатоквартирних будинків виділяється значно більше грошей з бюджету міста, ніж на таких же жителів приватного сектору.
Прошу зрозуміти мене правильно. Я зовсім не проти того, щоб люди в багатоповерхівках мали нормальні умови життя. Я за те, щоб людські умови мали й мешканці приватних будинків, які збудували собі житло за власний кошт і власними силами провели туди світло і газ. Єдине, що ці люди просять у влади – це нормальна асфальтована дорога та вуличне освітлення.
Наведу приклад вулиці Каховської, яка існує вже 53 роки і досі не має асфальту на відміну від деяких нових вулиць, де живуть наші можновладці, в тому числі й міський голова, і де асфальт покладено вже декілька раз. Мої неодноразові депутатські звернення про асфальтування Каховської нарешті реалізувалися у виділення на останній сесії міськради коштів для початку робіт. Здавалося б, можна порадіти, але без провладного піару не обійшлося і тут. 
Минулої неділі на Каховську прибув особисто міський голова А. Федорчук у супроводі своїх підлеглих для представлення жителям вулиці «правильного» кандидата в депутати від владної партії «Нам край». Суть презентації була примітивно проста: як тільки виборці «правильно» проголосують, так відразу новий депутат їм вулицю у наступному місяці і заасфальтує. Все чесно і ніякого шахрайства. Просто легке пересмикування фактів в стилі звичайних наперсточників. Сподіваюсь, присутні на цій зустрічі бориспільці розібралися в тому, що відбувається, і не дозволять себе так легко «розвести».
Насправді, подібні випадки далеко не поодинокі. Зараз Борисполем їздить потужна техніка, нашвидкоруч  проводячи «асфальтну агітацію» за потрібних «правильних» кандидатів, неначе весь міський бюджет лише на цей час і для них виділявся.
Виникає розумне питання: а як же прозоро і справедливо розподілити бюджет міста, щоб було добре всім вулицям і висотним будинкам? Як ми маємо це робити у майбутньому, щоб асфальтування вулиці чи ремонт будинку не виглядали, як милостиня влади або передвиборчий хабар?
У мене є щонайменше два варіанти вирішення цієї проблеми.  Варіант перший: при формуванні міського бюджету на рік вся сума, призначена на покращення умов життя людей, має бути розподілена порівну на всі округи та використовуватися під контролем депутата округу. В цьому випадку на проведення якихось серйозних робіт може не вистачити коштів і доведеться домовлятися про позики від одного округу на інший зі зворотнім розрахунком в наступному році. Але це надасть можливість депутату і громаді безпосередньо контролювати витрати і знати про план робіт.
 У другому варіанті я пропоную встановити черговість асфальтування і освітлення вулиць міста залежно від їх віку. Тобто старіші вулиці, на яких люди живуть десятиліттями, мають, згідно черговості, асфальтуватися раніше, ніж нові, на яких побудувалися можновладці та інші «мажори». Тоді громада знатиме, що їхня вулиця буде наступною, яку заасфальтують, і не треба ніякого «правильного» депутата для цього обирати.
Розумію, що така прозорість розподілу бюджету нинішній виконавчій владі дуже не сподобається, бо можливості для бюджетної агітації та піару з урочистим розрізанням стрічок різко зменшаться. Але позитивні зміни мають настати, навіть якщо це комусь і не сподобається.
Ігор Петренко,
депутат міської ради від ВО «Свобода» 
 
Залишити відгук  ↓
 
Відгуків ще не було.