Анатолій ФЕДОРЧУК: «7 ПАРТІЙ У МІСЬКІЙ РАДІ ЯК ВЕСЕЛКА, ЩО МАЄ СІМ КОЛЬОРІВ, — З УСІМА ЗНАЙДЕМО СПІЛЬНУ МОВУ…»

Після першої сесії Бориспільської міської ради VII скликання, яка проходила у досить напруженій атмосфері, на другий день міський голова Анатолій Федорчук скликав журналістів місцевих засобів масової інформації на відео-прес-конференцію. 

 

Головна тема виступу знову обраного того самого очільника нашого міста стосувалася місцевих виборчих перегонів. Міський голова акцентував увагу журналістів на тому, що протягом наступної своєї каденції зробить усе, аби повернути довіру тих, хто його на цих виборах не підтримав. Також були озвучені деякі подробиці брудних технологій, які були застосовані з боку окремих політсил щодо міської організації партії реґіональної влади «Наш край» та, зокрема, до кандидатури міського голови на посаду міського голови. До цього таких виборів у нашому місті ще не було, підсумував Анатолій Федорчук. 

Окрім того, міський голова зазначив, що його радує, що до міської ради пройшли сім партій: «це як веселка, що має сім кольорів, це Боже число 7… Це означає, що ми з усіма політсилами знайдемо спільну мову…»

З огляду на те, що виступ міського голови на цій конференції широко і правильно висвітли провладні місцеві ЗМІ (сподіваємося, поки що провладні), «РБ» не має наміру повторюватися у викладенні вказаної інформації. Кореспондент «РБ» прийшов на цей захід з чітко поставленим редакційним завданням, тож після виступу міського голови журналістом були поставлені ті запитання, які цікавили редакцію «Ринку…» і відповіді на які не були у повній мірі опубліковані рештою місцевих ЗМІ.

 

— Анатолію Соловйовичу, Ви щойно порівняли сім партій, що провели своїх кандидатів до міськради, з веселкою і запевнили, що з усіма ними знайдете спільну мову… Чому ж тоді не було розподілене головування над сімома постійними депутатськими комісіями між представниками від кожної з цих партій? Чому Ви побоялися схвалити очолювання бюджетної комісії депутатом-«свободівцем» Ігорем Петренком?

— В усі часи було так: та партія, яка набрала більше голосів, вона повинна мати більше представництв, у тому числі й в очолюванні комісій. Проте у нашому випадку ніхто не хотів очолювати земельну та освітянську комісії. До того ж була єдина умова, озвучена перед першою сесією, депутати — представники партій, які претендували очолити якусь структурну одиницю міської ради, мали би чинити якійсь дії навзаєм, наприклад, підтримати нашу кандидатуру на посаду секретаря міської ради. Жодна політична сила, крім партій БПП «Солідарність» і «Наш край», запропоновану кандидатуру на посаду секретаря не підтримали: «за» було тільки 19 голосів, «проти» — аж 11. Тому я І. Петренку сказав, що не може бути «гри в одні ворота». Вибачте, я — переможець, тому й надалі демонструватиму цей принцип!

— А Вас не бентежить неналежний рівень депутатської довіри до Ваших заступників?

— Не бентежить. У нас сьогодні 34 депутати. 11 з них — це депутати попередньої каденції, 8 з яких задовольняє склад заступників і лише 3-х не задовольняє. А інші, нові, моїх заступників не знають, а отже, не можуть мати якісь судження про їхню діяльність, оскільки з ними ще не працювали, можливо, маючи інформацію про них з вуличних чуток. Тому я цим депутатам сказав: попрацюйте з ними хоча б півроку, і якщо думка про них на краще не зміниться, заступників будемо міняти. До того ж жоден депутат не озвучив причини недовіри до запропонованих мною заступників. Тож наголошую: між нами має бути діалог і ми повинні йти назустріч один одному. Ми уже маємо більшість — 22 голоси, наступного разу їх буде 25!

— Кандидатура на посаду секретаря — це справді Ваш вибір?

— Я переконаний, що сьогодні, коли суспільство «наелектризоване», коли у нас депутатський корпус є «різношерстний», Левітас Ігор Маркович — це єдина на даному етапі людина, яка здатна об’єднати і згуртувати депутатський колектив. Це по-перше. По-друге, потрібно було мати таку кандидатуру, за яку б проголосували. Звичайно, Ви можете назвати кілька кандидатур з-поміж нинішніх депутатів на цю посаду, що вони кращі. І я навіть з Вами можу погодитися. Але у мене є запитання, а чи проголосують таємно за такі кандидатури? Не проголосують! До мене приходили окремі представники і заявляли, що вони хочуть бути секретарями. А я ставив перед ними запитання: а за вас проголосують? Тож, погодьтеся, що нині обрана кандидатура на посаду секретаря міської ради — це єдиний правильний вихід у цій ситуації. Переконаний, що міська рада працюватиме чітко і злагоджено. Ті виборці, що за нас віддали свої голоси, вони також голосували за зміну «системи»… І такого «балагану», який був на сесіях попередньої каденції, не буде!

— А мені якраз здалося, що цей «балаган» продовжиться і в цій каденції…

— У ракетних військах є такий термін, як «імпульс последействія тяґі двігатєля». Так от подібний «імпульс» у міськраді скоро закінчиться…

— Наскільки Ви готові змінювати «систему» у нашому місті?

— Ми її постійно міняємо… Немає нічого незмінного… Ми читаємо вашу газету, постійно дослухаємося до людей… А своїм заступникам я ще у 2006 році сказав: якщо я дізнаюся, що хтось краде гроші з бюджету, — я знаю, як саджати людей, — ви перший, хто будете там! Тому система у нас змінена вже давно, коли влада повернулася обличчям до людей. До того ж ми нині на першому місці після Вінниці щодо прозорості та відкритості влади. Згодний, ми весь час повинні змінюватися, ми постійно маємо почуватися у певному дискомфорті… Інакше тоді буде застій.

— Чому на цій сесії було обрано трьох «неперших» заступників міського голови, в той час як, згідно із затвердженою штатною чисельністю міської ради, їх передбачено лише два?

— Розповідаю. Ми скасували тоді третю посаду не тому, що мені не подобався Піскор. У той час казначейство не проплачувало кошти, і ми не могли реалізувати багато своїх планів. Тоді практично усе «заморозилося». Працівникам «ШБУ-50» ми по півтора року не могли платити гроші за ремонт доріг. Тож тоді необхідності у такій посаді не було…

— А зараз така необхідність з’явилася?

— Так. Нині у нас грандіозні плани. Нам потрібно будувати дитсадок — ми уже на завершальній стадії. Потрібно будувати другий дитсадок на вул. Горького. Сьогодні потрібно робити проект по спортивному залу, реконструкцію споруди Будинку для людей літнього віку… Гроші у нас з’явилися, казначейство у нас працює як годинниковий механізм — без жодної затримки.. А людини, яка б займалася цими питаннями, немає… Тож виникла потреба у заступнику з питань будівництва…

  

Запитував

Вадим ШАПОШНІКОВ