Смітити — шкодити своїм нащадкам

Питання сміттєзвалищ турбує мене дуже давно. Ще в дитинстві я не могла дозволити собі викинути обгортку від цукерки на тротуар, а виїжджаючи на природу, ми з сім"єю завжди прибирали як за собою, так ще і за тими, хто перед нами, відпочиваючи, залишив це сміття. Таке вставлення до природи, мабуть, закладається в родині, в школі. 

Ще в 2010 році мені довелося відвідати Європу, і перше, на що я звертала свою увагу, це, звісно ж, була чистота на вулицях, сміттєві баки. Моя подорож до країн Європи розпочалася після перетину українсько-угорського кордону. Відразу впала у вічі чистота на автошляхах та бережливе ставлення до природи. Угорщина — це переважно аграрна країна, тож краєвиди відкрилися переді мною у вигляді доглянутих садів, засіяних та засаджених полів, штучних лісосмуг. Найбільше мене вразило, що дерева в лісосмугах, які потребували допомоги, чи то зламані, чи то повалені, були акуратно підв’язані та обгороджені. І це при тому, що вони ростуть у лісах, поза межами населеного пункту. Дбайливе ставлення до природи проявилося також і в місті: густі насадження, чистота від сміття, через що було легко дихати. Ех, пригадалося мені, а в Борисполі… замість парку і дерев, кафе-бари і торгівельно-розважальні центри.

Трохи про смітники в Європі. Тут не побачиш куп сміття поза містом, на автошляхах, не кажучи вже про самі мегаполіси. Це нонсенс! Ось невеличке фото баків для сміття, які мені вдалося побачити за містом. Вони не такі вже й складні і дорогі у виготовленні. Просто річ у тому, що наш народ не звик до порядку і все одно смітитиме, незважаючи навіть на такі європейські баки. І тут головне, щоб наша людина зрозуміла, що смітити — шкодити перш за все собі ж самому та своїм нащадкам. А в якому світі вони будуть жити, над цим справді варто замислитися. 

За десять років перебування у владі так і не спромоглися навести лад зі сміттям у місті. Сміттєпереробному заводу бути!?? Знайшла статтю нашого мера А. С. Федорчука у газеті Вісті № 32 від 04.09.2015 р. під гучною назвою «У Борисполі все-таки перероблятимуть сміття». Сподіваюся, що я дочекаюся цього щасливого моменту.

А допоки ми всі чекаємо, пропоную самим зробити невеличкий внесок у відновлення нашої екології — насамперед зайнятися вдома сортуванням сміття, як це робить моя сім"я: органічні відходи, скло, папір, пластик. Це не складно, просто треба виробити в собі таку звичку, як, наприклад, кожного ранку чистити зуби… І привчайте до сортування сміття своїх дітей з раннього віку. Моя донька, якій один рік і вісім місяців, уже знає і сортує сміття та ніколи не викине обгортку від цукерки до органічних відходів. А ще непогано було б на уроках у школі розказувати дітям не про те, скільки грошей треба здати на підручники, а як не засмічувати природне середовище.

 

Ольга ДИННИК,

громадський активіст