У нас є дві України

У нас є дві України.

Друга проломує «Беркутам» голови, перша в той час кричить «не провокуйте!», світить ліхтариками і годує «Беркут» бутербродами — той самий «Беркут», який ще тиждень тому проломлював цим «лижичкам» голови.

 

У нас є дві України.

Коли цвіт нації гине на фронті, перша Україна голосує за Порошенка і в котлах гине у 10 разів більше, ніж було до того.

 

У нас є дві України.

Перша їсть ковбасу, танцює під Поплавського, який є її прототипом, любить сало і вареники і вважає хатинку з тином, горілку, сало, п"яного діда Панаса «національним до стоянням». І взагалі — комплекс неповноцінності щодо національної ідеї. Або ж взагалі немає жодних ідей. Живе за принципом: «жрать\срать\ржать».

Друга щедро пролила кров за націю та державу.

Національна Ідея другої — створення сильної, незалежної держави, яка могла б сама стати геополітичним центром у реґіоні та навіть пробудити «стару» Європу» зі стану толерантності, лібералізму, рівності, мультикультуралізму.

 

У нас є дві України.

Перша, образом якої є Поплавський, складається зі «жлобів» та «овочів».

І друга.

Її образом є Ґонта, Залізняк, Шухевич… Вона складається з еліти нації.

Мені не шкода, якщо перша Україна загине, вдавиться ковбасою чи «рошенками», потрапить під «каток історії» й увійде в ту саму історію як «маленьке непорозуміння». 

Мені важливо, щоб друга Україна постала і повела за собою «стару» Європу до нових звершень».

Кров я проливав за націю і другу Україну, а не за «жлобів», які молитви правлять за Порошенка. 

Олексій Атовець

«Фейсбук»