Кремль не схвалив перейменування вулиць у Борисполі

Про те, що противники незалежності України й української державності нікуди не поділися навіть після Майдану, а живуть поміж нами й так само, скрегочучи зубами, ненавидять усе українське, нагадав усім нещодавній факт прибуття до мерії малочисельної делегації незадоволених новою назвою колишньої вулиці Лютнева і нинішньої — Степана Бандери — з вимогою повернути вулиці стару назву.

 

Що ж, Кремлю разом з Путіним не залишається нічого іншого, як просто аплодувати своїм пасинкам. Ще б пак: не потрібно свої війська вести аж до Києва. Вочевидь, у Москви тут є своє промосковське представництво, яке залюбки навперейми кинулося оббивати пороги міської ради з вказаного питання. Цих так званих кремлівських лакуз годі було побачити на бодай одному мітингу, коли у міста відбирали Культурно-мистецький та розважальний комплекс, замість якого у центрі постав теперішній «БГЦ», тим більше не факт, що й на Майдані їх не було, де всі віталися «Слава Україні! — Героям слава!», а ось прийти і протестувати проти імені-символу боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу завзяття знайшлося.

Благо, на час того звернення всі нові назви вулиць уже встигли включити до державного реєстру. Відхилила розгляд цього питання і Топонімчна комісія. Є сподівання, що й депутатські комісії, яким потрапить це питання до порядків денних, виявлять мудрість державних мужів.

Варто нагадати, з подібними зверненнями до виконавчого комітету МР уже приходили мешканці сучасних вулиць Симона Петлюри та Великопромінська. Вимоги ті ж: назви не подобаються, з ними ніхто їх не обговорював… Але, даруйте, Топонімічна комісія працює не один рік, про її роботу писала місцева преса, і було достатньо часу, щоб подумати над новими іменами вулиць, які носили комуно-імперські назви. Хто не давав цього робити? Чи ті, що мають намір припертися на чергову сесію, щоб влаштувати там балаган, думали, що й надалі в незалежній Україні житимуть на вулицях, що носять імена катів українців та назви, які взагалі не мають нічого спільного з Україною? Надання назв вулицям населених пунктів була і є прерогативою міської влади, до того ж нині виборної. Так було за більшовиків, так є і нині. Бо не вся громада є свідомою, а всім догодити неможливо.

Вадим ШАПОШНІКОВ