На вулиці 8 Березня створено вуличний комітет
- 23 березня 2016
- Відгуків: 0
- Переглядів: 322
-
До створення вуличного комітету спонукав мешканців бориспільської вулиці 8 Березня депутат Бориспільської міської ради від ВО «Свобода» Ігор Петренко, який зустрівся з ними увечері минулого четверга.
Зустріч проходила з ініціативи жителів зазначеної вулиці, яка входить до округу депутата Ігора Петренка. Головною темою цих зборів було питання асфальтування ще й досі не перейменованої вулиці 8 Березня.
Варто зазначити, що мешканці вказаної вулиці проявляють свою активність вже не вперше. Минулого року напередодні прийняття міськими депутатами рішення про перейменування вулиць, які носили комуно-імперські, проросійські назви, ці жителі подали у міську раду петицію з дивною вимогою не повертати їхній вулиці історичну назву — Шелестівка — мовляв, 8 Березня під дію закону про декомунізацію не підпадає… Не зрозуміло, чому, але тоді міська влада чомусь повелася на це звернення, хоча бажання повернути цій вулиці історичну назву у депутатів було і нині є. Адже імена вулиць, названих на «честь» штучно створених чужинських свят у незалежній Україні, яка має багатотисячолітні традиції, мають вигляд повного абсурду, як, зрештою, і порожній зміст самого свята 8 Березня, яке ще й досі держава не скасувала як постсовітський рудимент. До того ж депутати будь-якої ради мають повне право (незалежно від закону про декомунізацію) на свій розсуд перейменовувати вулиці свого населеного пункту, і чинне законодавство це також передбачає.
Чому ж отаке відбувається? Адже Шелестівка (8 Березня) — старовинна вулиця понад тисячолітнього міста, на ній споконвіку жили «шелестівці»… Втім, як з’ясувалося під час зборів, нині корінних жителів тут залишилося лише у п’яти садибах з 35! Ось і вся, напевне, відповідь. Тобто більшість мешканців вулиці історична назва «Шелестівка» не зачіпає. А ось ходити і їздити заасфальтованою дорогою вулиці з чужинською назвою — вочевидь, зачіпає сильно.
Знаючи, що Ігор Петренко, як корінний бориспілець, є палким прихильником повернення вулицям міста історичних назв, «8-березнівці» спочатку буквально атакували його запитаннями на цю тему, іноді у них чулися навіть агресивні нотки. Проте депутат вів себе врівноважено, надаючи ґрунтовні їм відповіді. Виявилося, що група людей, що прийшла на зустріч з депутатом, не була однорідною у своїх бажаннях. Хтось був зацікавлений в асфальтуванні вулиці, жіночки поприходили, щоб покричати не перейменовувати вулицю, що й досі носить назву на честь «празніка інтернаціональних женщін», а дехто, з вигляду вже «підігрітий», взагалі прийшов з іншої вулиці, щоб просто побазікати.
Так, літня вже громадянка переймалася, що, якщо перейменують вулицю, то вона не зможе оформити свою спадщину, що при заміні документів потрібно буде платити гроші. На це депутат відповів, що за зміну назви вулиці у документах ніхто плати не братиме, і не потрібно відразу ж після перейменування бігти до нотаріуса. У документах і надалі може залишатися стара назва вулиці. А вже коли переоформлюватиметься спадщина, то тоді у нових документах уже буде і нова назва, а платити доведеться лише за послугу з оформлення спадщини.
Котрась із жінок лаяла Анастасію Шульгу — авторку газетної публікації «У назвах вулиць відновлена історія і пошановані імена предків» (де було схвалено повернення вулиці історичної назви), — мовляв, це не вона, а за неї хтось написав, підозрюючи у цьому й депутата, і взагалі «вона тут не живе і ніякого відношення до нашої вулиці не має». Від таких слів в автора цієї статті стиснулося в грудях. Як же ви можете так казати про людину, яку не знаєте, — довгожительку, освічену людину, колишнього депутата місцевої ради багатьох скликань, заслуженого бібліотекаря, що працювала у Бориспільській районній бібліотеці і, врешті, Почесного громадянині міста Борисполя? Та вона ж, як корінна бориспілька, як жива криниця бориспільської минувшини, має відношення до всього(!) міста, а не лише до вашої вулиці! Не соромно? Та де там!..
А один літній чоловік взагалі продемонстрував вершину свого «патріотизму», викрикнувши таке: «Навіщо перейменовувати вулицю!? Сьогодні перейменуємо, а завтра знову прийдуть комуністи і російські війська з Путіним, і тоді знову доведеться назад перейменовувати…».
Коли ж емоції трохи уляглися, Ігор Петренко запитав:
— Хто вже уклав угоду з комунгоспом про вивезення сміття?
У відповідь підняло руки всього сім чи вісім людей…
— Ні, хай підніме руку один представник з двору…
Піднялося рук ще менше…
— І це на 35 дворів? А скажіть, то куди ж ви, хто не уклав угоди, викидаєте сміття?
Запала тиша.
Тоді якісь розумники по черзі:
— А я, коли під’їде сміттєвіз, дам водію десяточку, то він і моє сміття забере…
— А чи можна, одну угоду на два двори укладати?..
— То, виходить, вам шкода 17 гривень у місяць, за суттю — вартості пачки цигарок, щоб цілком легально вивозити своє сміття? — намагався з’ясувати депутат причину такої унікальної жадібності.
У процесі спокійнішої розмови також з’ясували, і хто господар ділянки, порослої бур’яном, і багато чого іншого. Врешті, усі дійшли до висновку, що ні мешканці депутату, ні депутат мешканцям вулиці не є ворогами. А кульмінацією зборів стало створення вуличного комітету як представницького органу самоорганізації жителів ще не перейменованої вулиці 8 Березня, проте не полишеної надії на включення до бюджету міста питання про розробку проекту з її асфальтування.
Зустріч проходила з ініціативи жителів зазначеної вулиці, яка входить до округу депутата Ігора Петренка. Головною темою цих зборів було питання асфальтування ще й досі не перейменованої вулиці 8 Березня.
Варто зазначити, що мешканці вказаної вулиці проявляють свою активність вже не вперше. Минулого року напередодні прийняття міськими депутатами рішення про перейменування вулиць, які носили комуно-імперські, проросійські назви, ці жителі подали у міську раду петицію з дивною вимогою не повертати їхній вулиці історичну назву — Шелестівка — мовляв, 8 Березня під дію закону про декомунізацію не підпадає… Не зрозуміло, чому, але тоді міська влада чомусь повелася на це звернення, хоча бажання повернути цій вулиці історичну назву у депутатів було і нині є. Адже імена вулиць, названих на «честь» штучно створених чужинських свят у незалежній Україні, яка має багатотисячолітні традиції, мають вигляд повного абсурду, як, зрештою, і порожній зміст самого свята 8 Березня, яке ще й досі держава не скасувала як постсовітський рудимент. До того ж депутати будь-якої ради мають повне право (незалежно від закону про декомунізацію) на свій розсуд перейменовувати вулиці свого населеного пункту, і чинне законодавство це також передбачає.
Чому ж отаке відбувається? Адже Шелестівка (8 Березня) — старовинна вулиця понад тисячолітнього міста, на ній споконвіку жили «шелестівці»… Втім, як з’ясувалося під час зборів, нині корінних жителів тут залишилося лише у п’яти садибах з 35! Ось і вся, напевне, відповідь. Тобто більшість мешканців вулиці історична назва «Шелестівка» не зачіпає. А ось ходити і їздити заасфальтованою дорогою вулиці з чужинською назвою — вочевидь, зачіпає сильно.
Знаючи, що Ігор Петренко, як корінний бориспілець, є палким прихильником повернення вулицям міста історичних назв, «8-березнівці» спочатку буквально атакували його запитаннями на цю тему, іноді у них чулися навіть агресивні нотки. Проте депутат вів себе врівноважено, надаючи ґрунтовні їм відповіді. Виявилося, що група людей, що прийшла на зустріч з депутатом, не була однорідною у своїх бажаннях. Хтось був зацікавлений в асфальтуванні вулиці, жіночки поприходили, щоб покричати не перейменовувати вулицю, що й досі носить назву на честь «празніка інтернаціональних женщін», а дехто, з вигляду вже «підігрітий», взагалі прийшов з іншої вулиці, щоб просто побазікати.
Так, літня вже громадянка переймалася, що, якщо перейменують вулицю, то вона не зможе оформити свою спадщину, що при заміні документів потрібно буде платити гроші. На це депутат відповів, що за зміну назви вулиці у документах ніхто плати не братиме, і не потрібно відразу ж після перейменування бігти до нотаріуса. У документах і надалі може залишатися стара назва вулиці. А вже коли переоформлюватиметься спадщина, то тоді у нових документах уже буде і нова назва, а платити доведеться лише за послугу з оформлення спадщини.
Котрась із жінок лаяла Анастасію Шульгу — авторку газетної публікації «У назвах вулиць відновлена історія і пошановані імена предків» (де було схвалено повернення вулиці історичної назви), — мовляв, це не вона, а за неї хтось написав, підозрюючи у цьому й депутата, і взагалі «вона тут не живе і ніякого відношення до нашої вулиці не має». Від таких слів в автора цієї статті стиснулося в грудях. Як же ви можете так казати про людину, яку не знаєте, — довгожительку, освічену людину, колишнього депутата місцевої ради багатьох скликань, заслуженого бібліотекаря, що працювала у Бориспільській районній бібліотеці і, врешті, Почесного громадянині міста Борисполя? Та вона ж, як корінна бориспілька, як жива криниця бориспільської минувшини, має відношення до всього(!) міста, а не лише до вашої вулиці! Не соромно? Та де там!..
А один літній чоловік взагалі продемонстрував вершину свого «патріотизму», викрикнувши таке: «Навіщо перейменовувати вулицю!? Сьогодні перейменуємо, а завтра знову прийдуть комуністи і російські війська з Путіним, і тоді знову доведеться назад перейменовувати…».
Коли ж емоції трохи уляглися, Ігор Петренко запитав:
— Хто вже уклав угоду з комунгоспом про вивезення сміття?
У відповідь підняло руки всього сім чи вісім людей…
— Ні, хай підніме руку один представник з двору…
Піднялося рук ще менше…
— І це на 35 дворів? А скажіть, то куди ж ви, хто не уклав угоди, викидаєте сміття?
Запала тиша.
Тоді якісь розумники по черзі:
— А я, коли під’їде сміттєвіз, дам водію десяточку, то він і моє сміття забере…
— А чи можна, одну угоду на два двори укладати?..
— То, виходить, вам шкода 17 гривень у місяць, за суттю — вартості пачки цигарок, щоб цілком легально вивозити своє сміття? — намагався з’ясувати депутат причину такої унікальної жадібності.
У процесі спокійнішої розмови також з’ясували, і хто господар ділянки, порослої бур’яном, і багато чого іншого. Врешті, усі дійшли до висновку, що ні мешканці депутату, ні депутат мешканцям вулиці не є ворогами. А кульмінацією зборів стало створення вуличного комітету як представницького органу самоорганізації жителів ще не перейменованої вулиці 8 Березня, проте не полишеної надії на включення до бюджету міста питання про розробку проекту з її асфальтування.
Вадим ШАПОШНІКОВ