У Вороньківській школі відкрилася виставка, присвячена 90-літтю Олеся Бердника
- 27 квітня 2016
- Відгуків: 0
- Переглядів: 295
-
Виставка «Погляд у вічність», яка нещодавно відкрилася у Вороньківській загальноосвітній школі, присвячена нашому земляку, уродженцю Кийлова, письменнику й громадському діячеві Олесю Берднику (1926–2003) з нагоди 90-річниці від дня його народження, яка відзначатиметься цьогоріч.На захід завітали дружина Олеся Павловича — пані Валентина, дружина Олесевого побратима Василя Литвина — пані Антоніна — громадський діяч, заступник голови товариства «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка Кагарлицького району, племінниця О. Бердника, дослідниця його роду Тетяна Коробкова, заслужений артист України Тарас Силенко, а також шанувальники, педагоги, журналісти.
Вступне слово взяв директор школи Сергій Марченко. Він зазначив, що ключову й організаційну роль у тому, що така виставка з’явилася у стінах саме Вороньківської ЗОШ, відіграла просвітницька спрямованість школи в питаннях краєзнавства, яка до того ж уже не один рік є опорним загальноосвітнім закладом з цієї тематики. Було також почуто, що вказана виставка є складником експозиції музею, який мріється створити на малій батьківщині О. Бердника — у Кийлові.
Вела захід ініціатор та організатор виставки, провідний журналіст Бориспільщини Лариса Громадська. Під час свого виступу вона повідомила, що на цій виставці представлено близько сотні світлин, документи, серед яких — документи Української Гельсинської групи, одним із засновників якої був О. Бердник разом з М. Руденком та Л. Лук’яненком, передвиборчі документи періоду балотування Олеся Павловича на посаду Президента України, фотокопії документів, що розповідають про його працю військовим керівником у Кийлівській школі, випусковим редактором — у бориспільській газеті «Колективіст» (нині — «Трудова слава»), рукописів, машинописів, фотокопій листування під час його ув’язнення. На виставці представлено чимало матеріалів про «Українську Духовну Республіку», засновником і провідником якої був Олесь Бердник, періодичних видань з публікаціями про нього, інтерв’ю та уривками його творів (газети і журнали), особисті речі письменника та інше.
«Олесь Бердник був не лише письменником і поетом, — оповідала ведуча, — а й драматургом. Його п’єси ставилися навіть у Київському театрі ім. Франка. Окрім того, він був філософом і мислителем — писав свої праці у жанрі фантастики, у яких намагався передбачити майбутнє, оскільки у той час можна було донести до суспільства свої ідеї і помисли тільки в такому форматі. Він був справжнім духовним провідником…»
Своїми спогадами про Олеся Павловича поділилися Валентина Бердник та Антоніна Литвин. Вони розповіли присутнім багато чого цікавого з життя видатного земляка. А він же любив мандрувати, грати на бандурі, співати і танцювати… Сам писав і музику. Він був мовознавцем, вивчав санскрит, був бездоганним актором і навіть виступав у цирку. Проте у 1949 на одному з акторських зібрань він виступив проти цензури і поплатився за це першим ув’язненням…
Вельми пізнавальною була доповідь і дослідниці Тетяни Коробкової, яка склала родовід Олеся Бердника (з Кийлова) від початку XVIII століття та ознайомила з цікавими архівними документами.
На відкритті цієї виставки було також почуто, що до ювілею О. Бердника, яке відзначатиметься 27 листопада, у селі Гребені, де він жив з родиною, творив і відійшов у Світ Предків, відкриють музей-лабораторію з робочим кабінетом письменника, де науковці з усього світу матимуть змогу попрацювати з його особистими щоденниками. А також побачить світ 35-томник творів Олеся Бердника, редактором якого є донька Громовиця.
Прекрасним музичним супроводом та доповненням урочистостей були виступи кобзаря Тараса Силенка, який виконав пісні на слова О. Бердника і не тільки… Його спів у поєднанні зі звучанням старосвітської бандури слухачів просто заворожували.
Пісню «Україно, моя» усі слухали, затамувавши подих:
Україно моя, рідна мати моя,
Хто Ти є? Хто Ти є? —
Я питаю про те на весні солов’я,
Я запитую серце своє.
Хто Ти є? Хто Ти є? —
Я запитую серце своє.
Мені каже Дніпро: Україна — то Я!
А Карпати високі з далля:
Все шепоче у горах матуся твоя —
Невмируща вкраїнська земля!
Шепчуть гори з далля:
Невмируща вкраїнська земля!
Вірю, знаю: у горах матуся живе,
У Дніпровськім потоці співа,
Її серце — то небо весни грозове,
Її дума — печаль світова.
Її серце живе,
Її дума — печаль світова!
І зірки в далині — то Вкраїни вогні,
То все Ти! То все Ти!
Струни кобзи звенять, Україна в мені,
Ніби райдужні в небі мости!
То все Ти! То все Ти!
Ніби райдужні в небі мости!
Україно моя, рідна мати моя,
Хто Ти є? Хто Ти є? —
Я питаю про те на весні солов’я,
Я запитую серце своє.
Хто Ти є? Хто Ти є? —
Я запитую серце своє.
Вадим ШАПОШНІКОВ