(04595) 6-69-04
(067) 404-24-62
 Виходить - з червня 2002 року.     Тираж - 10`000 примірників
  Розповсюджується - безкоштовно в м.Борисполі
  Містить - авторські статті, оголошення, рекламу

Суперечки щодо перейменування вулиць не вщухають

  • 05 травня 2016
  • Відгуків: 0
  • Переглядів: 255
  • Автор: admin
  • 0
Нині розпочато розгляд судового позову щодо скасування цього пункту рішення Бориспільської міської ради. Слухання справи по суті відбудеться 6 травня о 9:00. Також 29 квітня слухалася справа щодо перейменування вулиці Ватутіна на Старокиївську. Тож пропонуємо увазі читачів статтю старшого науково працівника Бориспільського державного історичного музею Сергія Дячука.

Вулиця імені Cтепана Бандери

Бориспіль є найсхіднішим містом на карті України, де є вулиця, названа на честь Степана Бандери. Пишаюся цим фактом. Про Бандеру стільки всього сказано, стільки списів зламано, стільки бруду вилито, що, здається, за обговорення цієї постаті не брався лише ледачий.
Але варто подивитися на Степана Бандеру спокійно, без заломлювання рук і впадання в екстаз, істерію. Ким він був? По-перше, людиною. Бандера походив з роду, прізвище якого перекладається як «хоругва, прапор». Його батько був військовим капеланом леґіону Січових стрільців – унікальної військової елітарної частини імператорської армії його цісарської величності Франца Йосифа І, сформованої з етнічних українців краю, добровольцями до якої на початку Першої світової війни пішов цвіт української інтеліґенції: діти Франка, художник Курилас, скульптор Гаврилко та ін. Опікувався частиною блискучий інтелектуал, меценат, релігійний діяч митрополит Андрей Шептицький. Служили в цьому першому українському регулярному війську нового часу й батьки майбутніх наших героїв — Бандери і Шухевича — теж інтелігентні люди зі священицької родини (як це поширено було тоді в Галичині) та з династії львівських юристів. Якщо й були в нашій історії воїни світла, то це, безумовно, легіонери Українських січових стрільців (УСС) (в народі – «усуси»). Концентрація кращих людей свого народу, нації там аж зашкалювала. Й ось ці люди народили і виховали своїх нащадків, які згодом стануть військовими командирами армії УПА.
Батька С. Бандери, священика Андрія Бандеру, заарештують, засудять і стратять комуністи – ця подія станеться в столиці УРСР м. Києві на початку німецького вторгнення восени 1941 р. Стару немічну людину стратили, мов заручника — власне, це і була улюблена політика, тактика і технологія Країни Рад – залякати, понабирати заручників, наганяючи потім страху і перебріхуючи історію, щоб надійно тримати владу над народом у «єжових рукавіцах».
У протоколах у справі о. Андрія лишилися записи, де він прямо відповідає на запитання слідчого. Він говорить, що пишається тим, як виховав своїх дітей, у тому числі й Степана. Попри все, діти отримали блискучу освіту. Майбутній лідер українців навчався в славнозвісній Львівській політехніці. В юнацтві був пластуном – членом організації «Пласт», куди його спочатку не хотіли брати через фізичні дані – низький зріст і малу вагу.
У міжвоєнній Польщі Степана двічі засуджували до смертної кари, потім вирок замінили на довічне ув’язнення, яке він відбував у тюрмі в Бересті (Бресті), де й застав початок Другої світової війни. Обидва брати загинули під час війни в німецьких концентраційних таборах, ще один пропав безвісти з похідною групою на схід України, яку очолював. Рідних сестер було заслано у віддалені райони СРСР. Їм неодноразово пропонували зректися брата і повернутися в Україну, але жодна не погодилася на цю ницу пропозицію. Повернулись із заслання 1989-го – лише тоді, коли ради почали тріщати по швах.
Бандеру, керівника політичного крила Організації українських націоналістів, було вбито у Мюнхені в результаті терористичного акту («рука Москви»). Проте аґент Сташинський, який здійснив атестат (замах), втік на Захід. Смерть Степана Бандери настала внаслідок отруєння, яке мало вигляд серцевого нападу. Ця історія зі Сташинським, що покаявся, — «рука Божа» — не інакше, як один із найбільших провалів спеціальних служб совітської держави за всю історію її існування.
Й останній штрих до портрета: Бандера ще до вбивства встиг заснувати у Мюнхені Український вільний університет, котрий і дотепер функціонує. УВУ разом з Українським інститутом у Гарварді та УКУ в Римі стали важливими академічними осередками вільної української науки.
Бандера і Шухевич були вождями повсталого покривдженого, зґвалтованого народу. Бандера й Шухевич були людьми гідними того, аби їхніми іменами називали не тільки вулиці, а й площі, навчальні заклади, елітарні військові частини, бо на їхньому прикладі варто вчитися боротися за Українську Самостійну Соборну Державу.

Сергій ДЯЧУК,
старший науковий працівник Бориспільського державного історичного музею

 
Залишити відгук  ↓
 
Відгуків ще не було.