Чим живеш, міська окраїно?
- 08 червня 2016
- Відгуків: 0
- Переглядів: 342
-
Як уже повідомлялося, депутату Бориспільської міської ради від ВО «Свобода» Ігорю Петренку випав 26-ий — чи не найбільший округ нашого міста. До нього увійшли 56 вулиць і 18 провулків. Разом — 74(!) адміністративних найменування. Скільки років знадобиться депутату, щоб відвідати всі? Залишимо це питання на совісті тих, хто так по-дурному «понарізав» міські округи. Адже це й округом назвати важко: одна вулиця там, інша казна-де, що цілком суперечить уявленню пересічних громадян про якесь компактне розташування його структурних одиниць.
Цього разу мені випало побувати з депутатом І. Петренком на вулиці Амосова, що входить до його округу. Запросили виборці. Зазначу, на цій окраїні міста мені ще не доводилося бувати, тож охоче погодився сюди вирушити, аби побачити, як бориспільці облаштовують тут власне життя, обживаючи свої нові садиби.
Якщо докладніше, це була зустріч не лише з мешканцями вказаної вулиці, а й інших, що до неї прилягають, таких як вул. Анни Ахматової, Поштова, можливо, хтось прийшов і з вулиці О. Вересая… Вулиця Амосова сьогодні — це останній поворот ліворуч перед виїздом з міста у напрямку Іванкова, рухаючись Київським шляхом. Водночас це і межа між двома мікрорайонами міста — «Розвилка» і «Сині балки». Порівняно не так давно тут був луг, неподалік є канал, а трохи віддалік — озеро.
З розмови з місцевими жителями дізнаємося, що вони намагаються тут жити дружно. Своє життя облаштовують власним коштом. Наприклад, висипають дороги, газифікують та електрифікують свої будинки, купуючи ті ж електроопори, разом встановлюють дитячі майданчики, чистять водойму. Але все ж таки мріють про ще кращі умови.
Господарі запитували депутата, як можна асфальтувати їхні вулиці або хоча б зробити якісну відсипку і розрівняти потім грейдером, вартість роботи якого — близько чотирьох сотень гривень за годину, або, чи можна самостійно спилювати аварійні дерева, як встановити освітлення на вже існуючих електроопорах. На всі поставлені запитання були почуті вичерпні відповіді. У свою чергу, людям були висловлені пропозиції щодо організації вуличного(их) комітету(ів) та укладання угод про вивезення сміття. Адже нині усі комунальні питання вирішуватимуться переважно через органи самоорганізації населення.
Після зустрічі мешканці вулиці Поштова провели депутата до каналу в кінці цієї вулиці, де показали, як вони облаштували цей куток. Як було почуто, це й не канал зовсім, а річечка (можливо, залишки Олесниці?). Тут власними зусиллями місцеві господарі встановили дитячий майданчик (іграшкова хатка, пісочниця, альтаночка…), розчистили русло водойми, де влітку можна купатися й ловити рибу.
Однак було висловлене і занепокоєння з приводу того, що хтось уже претендує на ці дві сотки над річкою — нібито й рішення МР вже є! Буцімто хочуть тут гусятник побудувати... Як? — виникло логічне запитання. — І це на санітарній зоні? Через яку ж депутатську земельну комісію пройшло це питання? І як таке могла прийняти міська рада? Тож мешканці безпосередньо й звернулися до І. Петренка з вимогою не допустити подальшого беззаконня — затвердження міськрадою незаконного проекту цієї ділянки, а він пообіцяв взяти це питання під особистий контроль.
Загалом зустріч була конструктивною. Місцеві мешканці, познайомившись зі своїм депутатом, тепер знають, що робити і до кого звертатися у разі потреби, щоб вирішувати проблеми життєустрою спільно.
Цього разу мені випало побувати з депутатом І. Петренком на вулиці Амосова, що входить до його округу. Запросили виборці. Зазначу, на цій окраїні міста мені ще не доводилося бувати, тож охоче погодився сюди вирушити, аби побачити, як бориспільці облаштовують тут власне життя, обживаючи свої нові садиби.
Якщо докладніше, це була зустріч не лише з мешканцями вказаної вулиці, а й інших, що до неї прилягають, таких як вул. Анни Ахматової, Поштова, можливо, хтось прийшов і з вулиці О. Вересая… Вулиця Амосова сьогодні — це останній поворот ліворуч перед виїздом з міста у напрямку Іванкова, рухаючись Київським шляхом. Водночас це і межа між двома мікрорайонами міста — «Розвилка» і «Сині балки». Порівняно не так давно тут був луг, неподалік є канал, а трохи віддалік — озеро.
З розмови з місцевими жителями дізнаємося, що вони намагаються тут жити дружно. Своє життя облаштовують власним коштом. Наприклад, висипають дороги, газифікують та електрифікують свої будинки, купуючи ті ж електроопори, разом встановлюють дитячі майданчики, чистять водойму. Але все ж таки мріють про ще кращі умови.
Господарі запитували депутата, як можна асфальтувати їхні вулиці або хоча б зробити якісну відсипку і розрівняти потім грейдером, вартість роботи якого — близько чотирьох сотень гривень за годину, або, чи можна самостійно спилювати аварійні дерева, як встановити освітлення на вже існуючих електроопорах. На всі поставлені запитання були почуті вичерпні відповіді. У свою чергу, людям були висловлені пропозиції щодо організації вуличного(их) комітету(ів) та укладання угод про вивезення сміття. Адже нині усі комунальні питання вирішуватимуться переважно через органи самоорганізації населення.
Після зустрічі мешканці вулиці Поштова провели депутата до каналу в кінці цієї вулиці, де показали, як вони облаштували цей куток. Як було почуто, це й не канал зовсім, а річечка (можливо, залишки Олесниці?). Тут власними зусиллями місцеві господарі встановили дитячий майданчик (іграшкова хатка, пісочниця, альтаночка…), розчистили русло водойми, де влітку можна купатися й ловити рибу.
Однак було висловлене і занепокоєння з приводу того, що хтось уже претендує на ці дві сотки над річкою — нібито й рішення МР вже є! Буцімто хочуть тут гусятник побудувати... Як? — виникло логічне запитання. — І це на санітарній зоні? Через яку ж депутатську земельну комісію пройшло це питання? І як таке могла прийняти міська рада? Тож мешканці безпосередньо й звернулися до І. Петренка з вимогою не допустити подальшого беззаконня — затвердження міськрадою незаконного проекту цієї ділянки, а він пообіцяв взяти це питання під особистий контроль.
Загалом зустріч була конструктивною. Місцеві мешканці, познайомившись зі своїм депутатом, тепер знають, що робити і до кого звертатися у разі потреби, щоб вирішувати проблеми життєустрою спільно.
Вадим ШАПОШНІКОВ