30 ЧЕРВНЯ 1941 РОКУ: ЧИН НАЦІОНАЛЬНОЇ ГІДНОСТІ
- 29 червня 2016
- Відгуків: 0
- Переглядів: 357
-
Постання сучасної незалежної держави України є, безумовно, результатом багатовікової боротьби десятків поколінь українства за свободу та незалежність.Лише у XX ст. наш народ кілька разів робив спроби вибороти Україні волю, поклавши у боротьбі мільйони життів.
УНР та ЗУНР, Карпатська Україна та відновлена Актом 30 червня 1941 року Українська Держава є тією обов’язковою політичною та державотворчою платформою, на основі якої і збудована незалежна Україна.
Хоч вищенаведені факти спроб державотворення були короткочасними і зазнали краху, та саме вони не давали народові втрачати гідність, нівелюватися та забезпечували спадкоємність у боротьбі за Українську самостійну соборну державу.
30 червня ц .р. відзначаємо одну з віхових дат у своїй історії — 75-ліття Акта відновлення Української Держави. Саме ця важлива історична подія дала потужний поштовх на об’єднання нації для боротьби проти двох окупаційних режимів.
Проголошення відновлення незалежності України 30 червня 1941 року було далеко не стихійним явищем. Підготовку та організацію Акта здійснювала ОУН під проводом Степана Бандери.
Напередодні німецько-радянської війни ОУН(р) 22 червня 1941 р. у Кракові провела всеукраїнську політичну конференцію, на якій було створено УНК – Український Національний Комітет під керівництвом генерала В. Петрова.
УНК, об’єднавши 113 представників різних політичних напрямків, задекларувала перед німецьким командуванням факт єдиного національного фронту, заявивши про волю українського народу до державної самостійності.
У «Маніфесті» конференції було заявлено, що український народ є єдиним повноправним власником території, на якій живе, і що воля народу — лише побудова незалежної держави. Від імені УНК В. Горбовий надіслав «Маніфест» керівництву Німеччини.
Важливу місію своєрідної «політичної армії» виконували Похідні Групи ОУН. В ОУН(м) та ОУН(р) налічувалось 7 тис. добре вишколених оунівців. Найбільшу, Північну Похідну Групу у кількості 2500 осіб очолював Микола Климишин; Середньою (1500 чол.) та Південною (1000 чол.) групами керували відповідно Микола Лемик та Зиновій Матла. Головним завданням Похідних груп ОУН було просування на Схід, проголошуючи на своєму шляху разом з місцевим активом ОУН відновлення Української Держави і творення української адміністрації.
Саме таким чином було сформоване державне управління та адміністрація у Львові, в Дрогобичі, у Станіславові, Тернополі, Рівному, Луцьку, Кам’янці-Подільському, Вінниці, Житомирі та багатьох містах і селах.
Першим населеним пунктом, у якому проголошено Акт відновлення Державності України, було місто Львів. Вночі 29 червня 1941 року у районі вулиць Лонцького та Замарстинівської між залишками військ НКВД та озброєними підпільниками ОУН велися локальні бої.
О 3-й год. 30 хв. удосвіта, випередивши німців, до Львова увійшов легіон Дружин Українських Націоналістів під командуванням Романа Шухевича. Через півгодини до міста вступили німецькі війська.
30 червня зранку львів’яни кинулися до в’язниць на вулиці Замарстинівську та Лонцького, щоб визволити своїх рідних та близьких. Німці, відчинивши тюрми і побачивши там гори трупів (за першої більшовицької окупації лише у тюрмі на вулиці Лонцького було знищено понад 4 тис. в’язнів), дозволили розшукувати і хоронити своїх рідних. Командир українського батальйону «Нахтігаль» («Соловейко») Роман Шухевич також знайшов серед замордованих тіло рідного брата.
Цього ж дня, 30 червня, до Львова прибули члени Проводу ОУН, які повинні були підготовити збори.
Увечері, о 20-й год., у Домі Товариства «Просвіта» на площі Ринок,10 відбулися Національні збори під головуванням Ярослава Стецька.
У президії зборів серед почесних гостей були єпископ Йосип Сліпий, посадник міста Львова професор Юрій Полянський, також інші визначні діячі ОУН. Єпископ Й.Сліпий зачитав привітання від Митрополита Андрея Шептицького.
Голова Українського Державного Правління Ярослав Стецько виголосив текст Акта відновлення Української Держави. Згодом Я. Стецько разом із 26 провідними членами Українського Державного Правління візьметься за організацію української влади і державного життя на звільнених від більшовицького режиму територіях.
Членами ОУН була захоплена львівська радіостанція, яку назвали іменем полковника Є. Коновальця. Керівником радіостанції став Зенон Тарнавський. Він разом із ще одним диктором — Юліаном Савицьким — цілодобово передавали в ефір важливу інформацію. Наступного дня, першого липня, УНК видав у Кракові «Інформаційний листок», де було опубліковано повний текст Акта відновлення Української Держави 30 червня 1941 року.
1 липня 1941 р. на мурах Львова з’явився перший наказ військового коменданта міста про те, що від 22 год. до 8 год. встановлено комендантську годину, також про те, що населення зобов’язане здати зброю та радіоприймачі...
Відновлення Української Державності набуло масового характеру, особливо на землях Західної України. Упродовж тижня майже у всіх населених пунктах проходили народні віча. У Самборі, Радехові, Сокалі у народних зібраннях взяло участь по 10 тис. осіб, а у Бродах та Бережанах (Тернопільщина) — понад 20 тисяч.
На початках окупації німецьке командування досить лояльно ставилось до українських органів самоуправління, навіть і до діяльності ОУН. Однак, відновлення та розбудова Української держави «унтерменшами» не входила у плани Гітлера. І вже 11 липня до Львова прибули представники зі штабу Ґімлера з наказом ліквідувати «бандерівську диверсію».
За відмову відкликання Акта 30 червня заарештовано голову УДП Я.Стецька, згодом – С. Бандеру та багатьох членів уряду. Десятки провідних членів ОУН, серед яких і брати С. Бандери, були розстріляні та замордовані у концтаборах.
Арешти та фізичне знищення провідного активу ОУН відбувалося не лише у Галичині, але й по всій Україні. 15 вересня 1941 року гестапо арештувало майже весь Дрогобицький обласний Провід ОУН.
У зв’язку з репресивними діями німецької окупаційної влади ОУН перейшла у підпілля, розгорнувши збройну боротьбу як проти коричневих, так і проти червоних окупантів.
Оскільки німецький уряд вкрай вороже поставився до Акта відновлення Української Держави, репресуючи та фізично знищуючи не лише членів ОУН, але і мирне населення, командир легіону Дружин Українських Націоналістів Роман Шухевич категорично відмовився від служби у німецькій армії. Перейшовши до УПА, став її легендарним безкомпромісним Головнокомандувачем.
Марія ГОЛОВКЕВИЧ
Джерело: www.hal_zoria.io.ua (скорочено)