(04595) 6-69-04
(067) 404-24-62
 Виходить - з червня 2002 року.     Тираж - 10`000 примірників
  Розповсюджується - безкоштовно в м.Борисполі
  Містить - авторські статті, оголошення, рекламу

У Києві вшанували богданівців

  • 03 серпня 2016
  • Відгуків: 0
  • Переглядів: 272
  • Автор: admin
  • 0
26 липня 1917 року, 99 років тому, на під’їзді до станції Пост-Волинський (нині — Київ-Волинський) в історії України сталася страшна трагедія: московські гвардійці впритул розстріляли вояків 1-го Українського козацького полку ім. Гетьмана Богдана Хмельницького. Українські воїни не могли навіть дати відсіч, через те, що був наказ старшин склали свою зброю у вагони, які були опломбовані.

Росіяни і дончаки знали, що богданівці їдуть захищати на фронт не Росію, а Центральну Раду УНР. «На той час і Винниченко, і Грушевський, і Петлюра отримували офіційну зарплату у Тимчасового уряду Росії і мусили виконували всі його розпорядження. Тож, фактично, вони випхали націоналістів воювати з німцями, які не були українцям ворогами, як і під час Другої світової війни, — сказав історик, письменник, Президент Історичного клубу «Холодний Яр» Роман Коваль, відкриваючи мітинг. — Німці були нашими природними союзниками. Бо тільки на руїнах Російської імперії під час Першої і  Другої світових воєн поневолені народи могли здобути свободу і побудувати свої національні держави... Серед богданівців панував настрій, що вони є опорою України. Небажання богданівців іти на фронт наші вороги оцінювали як дезертирство. І публічно звинувачували українців у боягузтві. Провідники Центральної Ради, демонструючи Тимчасовому уряду лояльність, намовляли богданівців їхати на фронт. А ті їм відповідали, що «мусять обороняти й підтримувати Раду», а не Росію. Богданівці ніяк не могли збагнути, чому Центральна Рада висилає їх на фронт, коли в Києві не залишилося жодної української військової частини, яка б могла стати на захист і самого уряду, й України…».
Як розповів Роман Коваль, за даними історика Дмитра Дорошенка, у той день росіяни і дончаки вбили 16 богданівців і 30 поранили, а за свідченнями сотника 7-ї сотні Богданівського полку Івана Островершенка, очевидця тих подій, загинуло близько півтори сотні українських козаків. «Ми не знаємо точних цифр, але тут пролилася кров українців. Убивці не були покарані, винними зробили вбитих», — наголосив він у своїй промові.
Історичний клуб «Холодний Яр», за підтримки ВО «Свобода», минулого року встановив меморіальну дошку, де вказано, що українські козаки загинули від «московських куль». Роман Миколайович висловив надію, що вшанування богданівців стане традицією, як і в Холодному Яру на Черкащині; що і на державному рівні будуть вшановані перші творці українського війська.
Як пам’ять про українських націоналістів, лунали патріотичні пісні і палкі промови у виконанні бандуриста, заслуженого артиста України Тараса Силенка, кобзаря і барда Василя (Живосила) Лютого, лідера гурту «Тінь Сонця» Сергія Василюка. Звучали виступи депутатів Верховної Ради України Юрка Сиротюка і Юрія Левченка, голови ОУН Богдана Червака, добровольця «Карпатської Січі», захисника Донецького аеропорту Миколи Тихонова, курсанта Одеської морської академії Олекси Мацієвського, поета Дмитра Савченка та інших.
Зокрема, Юрій Левченко подякував Романові Ковалю за те, що на меморіальній дошці вказано, що саме від московських окупантів загинули українські козаки. «Сьогодні по всій Україні держава ставить пам’ятники воїнам сучасної російсько-української війни, і там часто написано: «трагічно загинули». Складається враження, що вони загинули від шторму, ДТП чи від чогось іншого. На таких пам’ятниках не пишеться, що ті хлопці були вбиті, московськими загарбниками, захищаючи свою державу, свою націю. Кожна така табличка є дуже важливою для збереження нашої історії, для виховання майбутніх поколінь».
«Я хочу нагадати, що ми були сильною державою тільки тоді, коли на чолі держави стояла військова еліта. Проблемою 25 років державності України є те, що нею правили люди, які не здатні бути елітою. Зараз у війні, у крові і поті народжується справжня військова еліта… Сьогодні багато хто хоче викреслити наше минуле. Але ми мусимо пам’ятати, що ми воюємо за богданівців, ми воюємо за гайдамаків, які 1768 року піднялися на національну революцію, ми воюємо за мого діда-волиняка, який у 1943 році на місце поставив польських окупантів, які тепер ніж у спину запхали Україні, — сказав у своєму виступі Юрій Сиротюк і, звертаючись до курсантів військового ліцею ім. Івана Богуна, наголосив:
— Я хочу нагадати, що коли ми воювали, коли ми дивилися ворогові в обличчя, ми ніколи не програвали! Ніколи у нас не було поразки від нашого вічного ворога. Лише договорами-«переяславками» вбивали військову силу української нації. Тому, хлопці, я вірю, що ви виростите і не дозволите ніякому політику зупинити наступ Української армії. Бо хочу вам усім нагадати, що це не Путін зупинив Українську армію під Донецьком, Луганськом і на Півдні України, яка готова була захищати рідну землю. Це Мінські угоди, це наказ з Києва зупинив переможний похід української нації. Тому вірю, що рано чи пізно, у цій тисячолітній війні з Росією ми переможемо!
Після завершення мітингу відбувся концерт Живосила Лютого і Сергія Василюка. У їхньому виконанні прозвучали українські народні та патріотичні авторські пісні.
Гасла «Слава Україні! Героям Слава!», «Слава Нації! Смерть ворогам!», що лунали того вечора на залізничній станції «Київ-Волинський», неначе намагалися заглушити гуркіт потягів і російськомовні оголошення диспетчера…

Лариса ГРОМАДСЬКА.
Фото автора

 
Залишити відгук  ↓
 
Відгуків ще не було.