З побаченого й почутого
- 14 вересня 2016
- Відгуків: 0
- Переглядів: 484
-
Поки не надихаємося димом, осінь не мине?
Наявність теперішньої пори у бориспільському повітрі диму від спалених залишків городини та бур’яну вже можна впевнено віднести до однієї з «візитних карток» нашого міста. Задимленість відчуваєш найгостріше, коли їдеш маршруткою з Києва і виходиш у центрі Борисполя — «дим отєчєства» «вдаряє» у ніс дуже відчутно. І якщо у столиці проблеми з чистотою повітря пов’язані зі смогом, викидами вихлопних газів з автотранспорту, то у нас — з отакою рукотворною бідою.Найбільше вражає відверте свинство власників присадибних ділянок, яким глибоко «начхати» на інших. У спекотний і безвітряний період, коли у помешканні душно і перед сном хочеться провітрити спальню, а то й залишити вікно відчиненим на ніч, замість цього отримуєш дозу канцерогенів, бо палять навмисне(!) під вечір або вночі, щоб ніхто не бачив. Для алергетиків — це справжнє пекло!
До речі, цих паліїв, які не можуть дочекатися хоча б вітряної чи, бодай, прохолоднішої погоди (я вже мовчу про якісь заборони взагалі палити сухі і не дуже бур’ян та листя), відбираючи в інших право на чисте повітря, інакше, як «бидлотою», і не назвеш. Бо коли, їм починаєш справедливо докоряти, вони ще й «огризаються». Що з такими робити? Бити в пику, не розраховуючи на реаґування поліції?
«І навіщо ж я тоді зупинився?»
Вона стояла на центральній зупинці, що навпроти парку, і чекала на свою маршрутку. Потрібно було дістатися на «Розвилку». Пенсіонерка. Повз неї проїжджали різні маршрутки, проте вона чекала на свою — «5-в». Аж ось і вона показалася.Ще на її під’їзді до зупинки жінка зрозуміла намір водія не зупинятися, тож підвелася і рушила назустріч, махаючи рукою.
Мікроавтобус таки став гальмувати і через півтора десятка метрів зупинився. Вхідні двері відчинилися. У салоні сиділи три душі…
— Пільговика візьмете? — автоматично вирвалося у пенсіонерки…
— І навіщо я зупинився!? — почула агресивну відповідь від водія.
І вона зайшла, дістаючи свій гаманець. До «Розвилки» шлях неблизький.
Хто торгує у центрі
Ще донедавна до цих людей, які торгують на тротуарі між магазином «Рошен» і ринком «Центральним», ставився набагато співчутливіше, ніж тепер. Думав, що це мої земляки збуваються надлишків своєї городини, щоб обміняти їх на якусь копійчину. Проте, коли став глибше дивитися на це явище, то з’ясувалося, що тут присутність бориспільців складає всього відсотків 30. Решта — це приїжджі! Їдуть з усіх-усюд, бо, мовляв, тут не женуть… Тож з’їжджаються сюди бізнесувати з усього району, і не тільки з нашого, а й із сусідніх — Броварського, наприклад, а також з Вінниці і з Миколаївщини навіть, створюючи тим самим серйозну конкуренцію для місцевих.Багато у кого — не його продукція. Дехто закуповується, приміром, на Троєщині, щоб тут дорожче продати. Ото набере, наприклад, яблук чи яєць оптом і розкладає по кошиках, удаючи, що це нібито домашні, а наші містяни, йдучи повз, купують, не підозрюючи, що придбали продукти такі ж, як і в супермаркеті.
І що робити з цією стихійною торгівлею? З цим бардаком посеред міста? На територію ринку не заженеш, бо тудою мало покупців проходить... А з іншого боку, який інший, некримінальний спосіб виживання можна порадити людям у цій антинародній країні?
В. ОШУМОК