«Кожне наступне покоління свободівців буде кращим за попереднє»
- 26 жовтня 2016
- Відгуків: 0
- Переглядів: 520
-
«Коли Україна стала незалежною, разом із радістю відчув також сум — через те, що не пощастило поборотися за оту незалежність. Тоді не розумів, що то був лише початок боротьби за українську Україну. Вже через кілька років стало очевидно, що нова влада мало чим краща за стару комуністичну… Після першого курсу навчання в інституті познайомився в Кам"янці — Подільському з місцевим священиком УГКЦ Ігорем Царем. Він мені й розповів, що існує така Соціал — національна партія України, показав її статут… У квітні 1996 року вступаю в СНПУ», — розповідає народний депутат України VII скликання, очільник Київської обласної «Свободи» Ігор Сабій.— Найбільш пам"ятною для мене стала перша акція, на якій побував у Львові, — 1 листопада 1996 року. То був велелюдний марш — з барабанами. До того мав побоювання, що в країні доволі мало людей, які вірять, що ситуацію можна змінити, і водночас готові бути рушіями цих змін. Мабуть, не до кінця вірив, що український націоналізм живий. Але коли вперше на власні очі побачив тисячі людей, які щиро вірять в ідею, то був вражений. Прийшло усвідомлення, що потрапив у партію, в якій усе життя мріяв бути.
У ті часи не було фінансової можливості ночувати у готелях, і мене у Львові до себе до хати запросив Олег Ярославович Тягнибок. Ми з ним тоді спілкувалися до 4 години ранку — говорили про Україну і стратегію нашої боротьби. Я був вражений, що існує стільки людей, які сповідують такі ж погляди й принципи, як і я. То був найбільш відчутний для мене поштовх для подальшої політичної діяльності. Того ж 1996 року я залучив до лав СНПУ ще багатьох студентів, і згодом мені запропонували очолити Кам"янець — Подільську організацію партії.
— Сьогодні Вас переслідує влада з політичних мотивів через події 31 серпня біля ВР. Чи могли Ви тоді, ще в 90 — х роках, передбачити, що станете політв"язнем 2015 року, коли в Україні формально вперше з"явиться так звана проукраїнська коаліція?
— «Свобода» із дня свого заснування завше мала непрості взаємини з СБУ та міліцією. Особисто для мене історія переслідувань з боку правоохоронців розпочалась того ж таки 1996 року. Тоді ми весь Кам"янець — Подільський заклеїли антикомуністичними листівками перед самим 7 листопада. Листівки знайшли ще в колишньому офісі тамтешнього «Руху». Осередок КПУ в Кам"янці — Подільському був доволі потужним. Там навіть на мажоритарному окрузі на виборах до Парламенту переміг комуніст. Тож коли комуністи побачили вранці, що все місто заклеєне антикомуністичними листівками — підняли на ноги усіх. Міліція ловила нас по всьому місту і влаштовувала численні допити. Звинувачували в тому, що розпалюємо ворожнечу.
Це була перша моя серйозна школа «спілкування» з силовиками. Оті переслідування, обшуки і допити тривали протягом усього часу існування «Свободи», особливо в період правління Януковича. Той факт, що нинішня так звана проукраїнська більшість продовжує традицію попередніх режимів, вчиняючи політичні репресії щодо мене й моїх побратимів, є доказом того, що теперішня влада також є диктаторським режимом. Для мене це не стало несподіванкою, адже за час перебування в парламенті добре вивчив цих людей і знаю, чого від них можна чекати. Вони ж знають, чого можна чекати від нас, усвідомлюють, що ми єдина сила, яка не дозволить грабувати країну. Знищити, заборонити, пересадити нас намагалися попередні режими. Всі вони у таких намаганнях «поламали зуби». Нинішній режим, який прийшов до влади на гаслах Майдану, не стане винятком.
— Якби відмотати час на 20 років назад… Що робили би по — іншому в партійному будівництві?
— Глобально нічого б не змінював, адже стратегічно свободівці завше діяли мудро. Ми розвивалися як політична партія, а не як політичний проект. Людей відбирали за ідеологічними переконаннями, а не за суспільним статусом чи рівнем фінансових можливостей. «Свобода» пройшла доволі тривалий шлях від загального скепсису до всеукраїнського визнання значною мірою через те, що ми ніколи не гналися за швидкою славою й бездумним накопиченням формальних членів об"єднання. Ми робили ставку на якісну кількість. Приймали в об"єднання лише ідейних та діяльних осіб.
У «Свободі» досі перебуває багато людей, які прийшли в об"єднання ще в 90 — х та на початку 2000 — х. Це люди, що пережили поневіряння, численні поразки на виборах, переслідування влади, очорнення у ЗМІ, фізичне протистояння з ворогом. Вони залишилися вірні ідеї та своїм принципам.
Нинішня «Свобода» — це де — факто найбільша та найефективніша організація країни. Не знаю, хто б іще міг похвалитися такою кількість членів та активістів, що досі діють єдиним фронтом, не розкололися і не пересварилися між собою. Це передусім завдяки оцьому якісному добору серед кандидатів на вступ у партію.
— За час Незалежності було багато спроб творити націоналістичні рухи та об"єднання. Чому склалось так, що у вищій політиці досі перебуває лише «Свобода».
— Ще з моменту заснування партії були закладені правильні підвалини. По — перше, нас об"єднувала ідеологія. По — друге, «Свобода» ніколи не орієнтувалася на вождя, який би самотужки мав усіх повести за собою. По — третє, ми не чекали на допомогу від Заходу та діаспори. По — четверте, ми не співпрацювали з впливовими фінансовими та політичними групами, себто з олігархами. По — п"яте, в партії були створені всі умови для кар"єрного росту. Кожен член об"єднання підтвердить, що «Свобода» — це унікальна організація, де люди проходять шлях від звичайного активіста, що роздає газети і розклеює плакати, до керівника обласних організацій чи народного депутата України.
Біда багатьох інших націоналістичних чи патріотичних організацій, які зароджувались у 90 — х, у тому, що вони надто сподівались на допомогу Заходу й фінансову підтримку діаспори. Вони також переоцінювали рівень свідомості пострадянських українців і недооцінювали сили внутрішніх та зовнішніх ворогів. Фактично, маючи хороші наміри і благородну мету, юні націоналісти далі перебували у світі ілюзій, системі міфів та романтичних сподівань. Знаю багато патріотів, які сподівались на золото мельниківців або на те, що з — за кордону прийдуть залізні сотні бандерівців і побудують нам державу. Коли ці ілюзії розбилися об реальність — розвалились і самі організації… Деякі досі існують на папері, але політичної ваги уже не мають. Чимало членів тих організацій відійшли від націоналістичного руху, розчарувавшись у політиці, деякі продовжили боротьбу, вступивши до лав «Свободи».
— «Свобода» вже десятиліттями змушена конкурувати з політичним проектам, які міняють свої назви від виборів до виборів. Коли врешті почнемо конкурувати і співпрацювати з ідеологічними партіями?
— Справжні партії появляться лише тоді, коли політична свідомість українців зросте. Більшість наших співвітчизників досі вірять в обіцянки, картинки в телевізорі та в яскраві гасла. Рівень суспільної свідомості сприяє тому, що творення політпроекту досі є вигідним капіталовкладенням для олігархів. Коли зросте рівень свідомості українців, почнуть з"являтися реальні політичні сили. Саме тому просвітницька діяльність в Україні є пріоритетною для «Свободи» протягом всіх цих 25 років її існування.
Ще однією причиною відсутності реальних партій є те, що протягом останнього століття масово винищували найкращих українців — найосвіченіших і найвідважніших патріотів. Тому — то нині бракує лідерів, які могли б повести за собою і не «зламатися» в процесі політичної боротьби. Водночас в Україні є багато справжніх патріотів, які мають внутрішнє покликання і силу жертовно працювати заради свого народу. Найважче завдання — зібрати цих людей докупи.
— Розкажіть трохи про Київську обласну організацію «Свободи», яку очолюєте. Чи відбувається сьогодні зміна поколінь і приплив молодих націоналістів?
— У Київській обласній раді маємо сьогодні 7 депутатів. Основне завдання — поширювати нашу ідеологію. Здебільшого облрада підтримує наші ініціативи й політичні звернення. Ми очолюємо кілька комісій і контролюємо бюджет області, аби його не розкрадали. Хочемо, щоб нас було не семеро, а понад 50% від загальної кількості депутатів облради. Розширюємо наше членство, зростає кількість прихильників. Ми готуємо кадри, які могли б очолювати райони й область після наступних виборів. Відбувається процес омолодження у ВО «Свобода», у тому числі й у керівній ланці. Це необхідний процес для розвитку справжньої політичної сили.
— Чим оті юні свободівці відрізняють від Вас і Ваших побратимів періоду 90-х?
— Вони позбавлені духу патерналізму, який панував за совєтів. Вони усвідомлюють, що їм ніхто нічого не дасть і замість них ніхто нічого не зробить. Усього мусять добиватися своїми силами та інтелектом. Нова генерація націоналістів — це освічені юнаки та дівчата із добрим знанням української історії, в якій більше немає місця для радянських міфів.
У цих людей немає наївного та ідеалістичного погляду на майбутнє. Вони добре знають, наскільки небезпечним є внутрішній ворог, та усвідомлюють, що доведеться боротися мало не все життя. Вони доволі прагматичні — мають ідею та високу мету й поспішають братися до справи вже зараз, реалізовуючи стратегію досягнення тієї мети. Вони впевнені у своїх силах, не мають страху та комплексів, які наше покоління дістало у спадок від Союзу.
Більшість молодих свободівців уже мають досвід вуличного протистояння режимові та досвід участі в російсько — українській війні. Ці знання вони використовують також для ідеологічного та військового вишколу дітей та підлітків, які вступають в молодіжні організації «Свободи». Увесь час відбувається обмін отим досвідом та нагромадженими знаннями. Молоді націоналісти матимуть кращі стартові умови, аніж мали ми. Переконаний, що кожне наступне покоління свободівців буде кращим за попереднє.
Розмовляв Святослав КОСТЮК
Газета ВО «Свобода»