День Соборності чи все ж таки річниця Дня Злуки?
- 25 січня 2017
- Відгуків: 0
- Переглядів: 653
-
22 січня громадськість нашої країни відзначала День Соборності України. Цій події були приурочені і міські заходи. Так 22 січня з нагоди свята до пам’ятника Героям Небесної сотні були покладені квіти. А напередодні у конференц-залі колишнього радгоспного Будинку культури був проведений круглий стіл «Ідея Соборності України як провідний мотив боротьби за незалежність нашої держави та єдності народу», організований управлінням культури, молоді та спорту.Вказаний Круглий стіл, який проводили бібліотекар Людмила Базікалова та працівник музею Алла Єрмак, був напівконцертним. Так, на його початку цілковитою несподіванкою виявилося виконання викладачами дитячої музичної школи Даною Григор’євою (вокал) та Ельдаром Усубовим (гітара) замість офіційного Державного гімну України пісні на слова одного із варіантів вірша Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна» (перша публікація вірша П. Чубинського у львівському журналі «Мета», 1863, № 4, с.271–272). «Гей-гей, браття миле, Нумо братися за діло! Гей-гей пора встати, Пора волю добувати!», — слухали стоячи учасники заходу цю патріотичну пісню з таким приспівом, а потім подякували виконавцям рясними оплесками.
Окрім того, тут лунала поезія поетів піснярів — депутата міської ради Валерія Мартишка та громадського діяча Михайла Боярка та інші вірші.
В цілому захід вийшов непоганий. На ньому були присутні освітяни та працівники культури, громадські активісти. У своєму виступі заступник міського голови Людмила Пасенко наголосила, що присутність на заході вчителів історії є важливим, адже вони мають донести цю інформацію до учнів. А насамкінець сюди завітав міський голова, який також взяв слово.
І все ж хотілося б, щоб такі заходи були кращими і більше відповідали своєму формату. Адже виступів лише трьох учасників з тематичними рефератами (працівник музею Ярослав Костін та освітяни Алла Мельник і Валентина Городько), на думку автора цієї замітки, недостатньо для Круглого столу. До того ж мали би лунати якісь оціночні судження з огляду на історичні події 1919 року, їх обговорення.
Схоже, найближчий до такого формату був виступ вчителя-методиста ЗОШ № 6 Валентини Городько на тему «Поняття Соборності України в умовах сьогодення. Принципи та реалії». Вона охарактеризувала, що таке Соборність в усіх аспектах цього поняття, наголосивши, що проблема cоборності українських земель постала ще наприкінці XIV століття, коли, «підписавши Кревську унію, Литва та Польща виріши долю галицького народу…».
«Якщо розібратися детальніше, — наголосила у своєму виступі Валентина Миколаївна, — то 22 січня ми святкуємо з вами не соборність сучасної України, а відзначаємо мінливий успіх наших предків, який, на мою думку, ми не змогли ні зберегти, ні забезпечити…».
А й справді, про святкування якої соборності може зараз ітися, коли Україна втратила Крим і «має» непідконтрольну українській владі територію Донецької та Луганської областей? А що вже говорити про Перемищину, Стародубщину, Слобожанщину, Кубань, Берестейщину — споконвічні етнічні землі українців?..
І на останок. Якщо міській владі так хочеться відзначати патріотичні заходи без вказівок «згори», як це було почуто на Круглому столі, то хочеться порадити почати їй це робити з відновлення історичної пам’яті Провідника української нації Степана Бандери: відновити у нашому місті назву вулиці на його честь і влаштувати хоча б аналогічний Круглий стіл з нагоди чергової річниці від дня його народження.
Вадим ШАПОШНІКОВ