Живі голоси у німому хорі

На двох грудневих сесіях міської ради серед розгляду повсякденних робочих питань були прийняті й такі рішення, котрі матимуть чималий вплив на подальше життя всіх бориспільців. Детальніше хочу зупинитися на кількох моментах та їхніх наслідках.

По-перше, рішенням міської ради було проведено зміну нормативної грошової оцінки землі у місті з 75 до 119 гривень за квадратний метр. Тобто оцінкова вартість бориспільської землі зросла майже на 59 %.

Окремі фахівці виконкому переконували депутатів, що така зміна оцінки вже давно проведена в усіх містах і районах області, і лише Бориспіль тут прикро відстає, хоч в усьому іншому звик бути передовим і зразковим. Депутатам роздали навіть цікаві анонімні листівки з розрахунками, де зазначалося, що зміна оцінки в бік підвищення небачено поповнить міський бюджет надходженнями від сплати за оренду землі з 15,42 до 24,55 млн. грн. за рік, тобто на ті ж таки 59 %. Гроші доволі немаленькі — понад 9 млн. грн.

Начебто все гарно, і життя має покращитись якщо не «вже сьогодні», то у наступному році точно. Але задумаймося, які ж наслідки викличе така переоцінка основної цінності, котрою є земля, і хто ж ці кошти повинен буде заплатити? А заплатити їх мають підприємства та організації, що розташовані в місті та користуються землею. Саме на них і ляже основний тягар зростання платежів за оренду землі. Проте кожна розумна людина усвідомлює, що збільшення цієї плати буде віднесено на собівартість продукції, що виробляється на виробничих підприємствах, та закладено у вартість житлових новобудов і в торгівельну націнку на товари в підприємствах торгівлі. Кажучи простіше, товари та послуги просто стануть дорожчими.

Отже, за все заплатить покупець, тобто звичайний житель міста, в тому числі й діти та онуки улюблених бабусь, котрі ще зовсім нещодавно продавали свої голоси на місцевих виборах кандидатам-«гречкосіям» за набір продуктів або лавочки у дворі.

Так зростають ціни, набирає обертів інфляція, знижується конкурентоспроможність наших товарів, втрачаються робочі місця. Це і є справжнім наслідком такої переоцінки вартості землі, проти чого виступили лише кілька депутатів.

Іншим інтригуючим рішенням міської ради стало виділення 50 га бориспільської землі для будівництва авіаційно-технічного комплексу ДАП «Україна», де передбачено стоянку 16 літаків для вищого державного керівництва. Цікаво, що місяць тому міська рада практично одноголосно відхилила прийняття такого рішення. Цього разу згадане питання навіть до порядку денного не було внесене, а розглядалося за пропозицією міського голови.  Але тепер, проявляючи дивовижну «послідовність», депутати провладної більшості дружно проголосували «за», покірно здаючи інтереси міста.

Тож залишається лише поспівчувати жителям вулиць Київський шлях, Бабкіна та Соцмістечка, бо скоро вони отримають аеропорт під своїми вікнами з усіма «принадами і приємностями» такого сусідства — шумом, кіптявою та смородом від згорання пального в турбінах літаків можновладців. А всі бориспільці дружно «радітимуть» заторам на дорогах та погіршенню і без того складного стану довкілля.

Мабуть, сьогоднішні очільники бажають літати з таким комфортом і так високо, щоб і грішної землі під собою не бачити. Може, це і є омріяна владою «Україна для людей»? От тільки схоже, що прості бориспільці до списку цих «людей» явно не входять, бо з ними навіть формально порадитися не вважають за потрібне. Величезна територія виділяється під будівництво, що зачіпає інтереси всього міста, без будь-яких громадських слухань, опитувань та іншої «зайвої демократії». Куди ж поділись знамениті «європейські зразки»  та широко розрекламована «прозорість» міської влади?  А може, нині в моді інші зразки — московсько-тоталітарні? Та ще й при загальному німому мовчанні  в поєднанні з одностайним схваленням у стилі совкового «одобрямсу».

На щастя, хоч у кількох депутатів залишається совість і мужність голосувати згідно зі своїм сумлінням і здоровим глуздом, відстоюючи інтереси своїх земляків-бориспільців. Серед них і депутати-свободівці, котрі свідомо виступали проти цих антинародних рішень. Так само ми відмовилися підтримувати своїми голосами запропонований проект міського бюджету, бо він є частиною загальнодержавного бюджету, котрий в руках діючої влади перетворюється на інструмент геноциду українців.

Навіть при збереженні рівня видатків по певних статтях, освіта, культура, медицина, захист природи та інші соціальні програми будуть приречені на жалюгідне існування замість розвитку. Ми всі у найближчому майбутньому пересвідчимось, як збагачуються олігархічні клани і перетворюються на злидарів прості люди.

У цих умовах ми не маємо права на мовчання, ми зобов’язані говорити правду і діяти по правді. Вірю, що наші голоси не будуть поодинокими.

Ігор ПЕТРЕНКО,
депутат міськради
від ВО «Свобода»