Інтернет — зброя проти тиранії
- 18 березня 2011
- Відгуків: 0
- Переглядів: 526
-
Вислів «Булыжник – оружие пролетариата» вже майже невідомий сучасній молоді, бо часи змінюються. Відповідно змінюються і методи, з допомогою яких звичайні люди відстоюють свої права і свободи. У наш час будь-якій владі, що бореться з власним народом, доводиться доволі несолодко. Принаймні, приховати події в будь-якій окремій країні в епоху Інтернету майже неможливо. Правда, новини про якісь заворушення завжди супроводжуються звістками про блокування тих чи інших інтернет-сервісів в тих країнах, де ці заворушення відбуваються. Для більшості користувачів не є секретом той факт, що спецслужби всіх країн світу постійно моніторять комп’ютерну мережу з метою відстеження інформації, що може бути «шкідливою і загрозливою» для чинної влади. Як правило, сайти з такою інформацією просто блокуються, але новини, як те шило в мішку, весь час вилазять назовні на інших сайтах чи й просто поширюються самими людьми через електронну пошту.Єдиним засобом запобігання поширенню інформації може бути повне відключення мережі Інтернет в окремій країні. Недавні події в Єгипті довели це на практиці: влада цієї країни так злякалася власних громадян, що в ніч з 28 на 29 січня єгиптян разом з провайдерами було від’єднано від Мережі і заблоковано всі єгипетські сайти. Ще за кілька днів до загального блокування влада Єгипту пішла за стандартним сценарієм: в країні було блоковано так звані соціальні мережі – Twitter (дозволяє відправляти короткі повідомлення до 140 символів) і Facebook (засіб для обміну повідомленнями, фото і т.п.). Коли це не допомогло, вирішили піти на безпрецедентний крок: блокували доступ в Мережу повністю. Такого не дозволяли собі навіть «країни-вороги» Інтернету — Китай та Іран. Що ж до обмеження доступу до певних інтернет-сайтів в будь-якій країні світу, то на цю тему можна написати не одну статтю.
Спеціалісти констатують факт, що на початку цього року соціальні сервіси стали каталізаторами і помічниками в організації протестів в кількох країнах світу. У трьох з них (Єгипет, Алжир, Туніс) влада намагалася обмежити доступ до всесвітньої мережі. Як бачимо, Інтернет стає засобом для організації політичних і економічних протестів в різних куточках світу. І хоча влада може блокувати певні сервіси, та її дії будуть завжди на крок позаду, бо коли інформація почала поширюватися, то зупинити її неможливо.
Шкода, що нині людям доводиться боротися проти тих, хто насправді повинен захищати законність, права і свободи, і добре, що влада будь-якої країни нічого не може вдіяти із розповсюдженням інформації.
Володимир Петренко