Здрастуй школо, або «весела» арифметика

От і закінчилось літо, пора шкільних канікул. Батьки зітхнули з полегшенням — все-таки дітвора ходитиме до школи, і не потрібно з ранку до ночі ламати голову, чим зайняти своє чадо.

Але це зітхання швидко змінюється з полегшеного на стурбоване — варто лише скласти елементарну калькуляцію підготовки дитини до першого вересня.
Ринок дитячих товарів є одним з парадоксів нашого химерного часу. Не зрозуміло, чому дитячий одяг, який купується максимум на один сезон (діти ростуть швидко) коштує так само, як дорослий, а часто навіть дорожче. Але перед 1 вересням на батьків чекають найсерйозніші фінансові випробування, адже за кількістю всього необхідного (та ще й відразу) ця подія займає перше місце серед батьківських турбот.

Не будемо в цій статті обговорювати ціни і звідки вони беруться (правильніше сказати, куди вони деруться). Уявімо, що ми збираємо до школи свою дитину. В яку копієчку це обходиться батькам учня, нам допоможе дізнатися екскурсія на міський ринок.

З приходом до школи масова атака на батьківський гаманець продовжується по повній. На спеціалізовані зошити для навчання відразу збирається по 150 гривень. Гуртки для школярів (а їх щоб розвивати дитину різнобічно, потрібно не менше двох) теж часто умовно безкоштовні й обходяться батькам у сотню-півтори гривень на місяць кожен. Якщо дитина слабка в якійсь дисципліні — підтягнутися до належного рівня допоможуть репетитори. Коштує це задоволення теж немало.

Окрема розмова — обладнання класних приміщень. Останнім часом батьки вже не обмежуються звичайним «скиданням» на ремонт. Зараз це нагадує «гонку озброєнь». Вікна, двері, парти, шафи — за роки навчання дитини в школі батьки частенько «прилучаються» до процесу оновлення класів. А зараз уже з’являються нові модні нововведення для плідного навчання наших «чад» в школах — сенсорні дошки, планшети, електронні бібліотеки… Якось і не зовсім безкоштовна виходить у нас середня освіта.

Усе це підрахувавши, отримаємо кругленьку суму. Середня заробітна платня в місті 1500–2000 гривень, а отже, батькам потрібно працювати винятково на школу. А якщо дітей у сім’ї двоє-троє і всі вони шкільного віку — важко уявити, як «звиваються» батьки, щоб їхні діти були не гіршими за інших.
Перше вересня — красиве свято. Квіти, бантики, усміхнені обличчя наших дітей. Стараються для цього батьки, «тягнуть лямку», «крутяться», прилаштовуються до будь-яких фінансових струсів. І більшість людей вже сприймає наше сучасне життя, як належне, абсолютно не маючи віри, що можна щось змінити. Але навіть мінімальна мозкова активність змушує взяти під сумнів «нормальність» того, що відбувається навколо нас. І наша щоденна мовчазна згода дозволяє декому думати, що можна і надалі «душити» українців, раз вони продовжують жити за принципом: «хай там що завгодно з нами роблять, аби не було війни».

М. Звіренко