Свято, яке завжди з тобою

Наша країна — лідер по кількості святкувань, однак одне принципове свято, яке є однією з ознак незалежності, ми пропустили… Сьогодні його історія, можливо, не набула широкого розголосу, та все ж 15 років! — любиш чи не любиш Україну, але з грошовими знаками не рахуватися важко.
2 вересня 1996 року легальним засобом платежів стала гривня. На момент, коли її «запустили на орбіту», вона котувалася вище за основну європейську валюту. Тоді ще не було євро і цю функцію виконували дойч-марки. Всього 92 копійки коштувала марка, долар — 1 гривню 81 копійку.

Після періоду гіперінфляції, чуток та провокацій з’явилася впевненість… І факт, що в обмінних пунктах Варшави, Стамбула і Москви нашу валюту почали приймати вже 3 вересня зранку, сам за себе багато говорить. Та далеко непростою була доля обігових цінних паперів. Залишмо історичні екскурси і повернімося в наші дні. Хоча варто привести досить кумедний приклад: коли грали в «Брейн-ринг», на запитання, чим відоме в історії 2 вересня, я відповів, що в цей день 1752 року Британська імперія разом з колоніями перейшла на Григоріанський календар і 3 вересня у них не настало. А про рідні події забув.

Історію гривні розкаже будь-який восьмикласник. Чи не розкаже, бо в нас є «тіпа того, вродє шо», який з дикою любов’ю переписує підручники історії. Зрозуміло, що не особисто, а так: тому халтурку підкине на розділ, іншому — на два з половиною. Дивись, і виходить досить вдалий підручник: немає там «помаранчевої революції», з Другої світової залишили тільки абзац, все інше — про Велику Вітчизняну війну (в жодному випадку не збираюся применшувати ті випробування і горе, що принесла війна)… Однак забувають маленький нюанс: війна не закінчилася. Росія, з якою себе самоідентифікує «тіпа того, вродє шо», не підписала акт капітуляції країни «Сонця, що сходить», тому війна триває. А швидкість, з якою переписують підручники, вражає! З такими темпами можна і пофантазувати над текстами наступного нового підручника.

Ті, хто пам’ятає кінець імперії, пригадають спроби захистити ринок неринковими методами, починаючи з напису «в одні руки…». Потім пішли талони на мило, цукор, горілку… (більше пригадати не можу). А пізніше з’явилися відрізні купони, бо станок, який друкував рублі в конаючій імперії, не зупинявся ні вдень, ні вночі. Їх захист був досить умовний, бо за ті самі рублі можна було придбати ці купони рулонами, оскільки єдиним елементом захисту була «мокра» печатка.

Вже з першого дня їхнього обігу всі знали: це тимчасово. От скоро настане день — матимемо свою валюту. Однак надрукована перша партія гривень пролежала в сейфах два з половиною роки. До речі, вона була видрукована в Канаді (на сьогодні повністю вилучена з обігу) і обійшлася, як здавалося, в страшенну суму.

Купоно-карбованець пережив період дикого ринку. Тобто становлення капіталізму на теренах України. І прийнявши на себе всі удари інфляції, приватизації, неплатежів, бартера, спокійно поступився місцем нашій теперішній національній валюті. Мине ще певний час, і політичні процеси залишаться на сторінках підручників. З нового року вилучать з обігу монети номіналом 1 та 2 копійки… І буде чи не буде інфляція, а гривня найближчим часом залишиться нашим платіжним засобом.

Можливо, варто подумати над таким святом і не обов’язково робити його вихідним… Можливо, варто провести тематичні уроки в школах. Тільки за умови, щоб не втручався «тіпа того, вроде шо». Тож зі святом тебе, читачу, яке завжди з тобою.
Чому це свято завжди з тобою? Бо якщо в кишені чи гаманці гривні відсутні, то жодного свята не вийде.

ОДА ГРИВНІ