Рейдерство під владним «дахом» ?
- 30 березня 2012
- Відгуків: 0
- Переглядів: 625
-
Одного березневого дня до офісів фірм, які орендують площі в приміщеннях банно-прального комбінату «Лотос», завітали чиновники від Бориспільської районної ради. Вони роздали листи, в яких повідомляється, що вищезгадане приміщення змінило власника, і тому терміново потрібно укласти договір оренди з Бориспільським районним підприємством теплових мереж «Райтепломережа», яке і виявилося новим власником. Якщо ні — виселення та «стягнення компенсації за безпідставне використання нерухомого майна власності територіальних громад сіл Бориспільського району». Збентежені перспективою опинитися на вулиці підприємці звернулись за інформацією до діючого власника, товариства з обмеженою відповідальністю «Іріко». Відповідь фірми була однозначною: власник не мінявся і будь-які нові договори є незаконними.
В далекому 1996 році Товариство покупців підприємства банно-пральний комбінат «Лотос», правонаступником якого через рік стало ТОВ «Іріко», викупило комбінат «Лотос» за досить кругленьку суму в представництва Фонду державного майна України в Бориспільському районі. Це підтверджує договір купівлі-продажу та Свідоцтво про власність, видане Фондом державного майна України. Будівля перебувала в жахливому стані, нові власники вимушені були в прямому розумінні виганяти звідти безпритульних, ставити вікна та двері. Тепер бачимо сучасне приміщення з усіма комунікаціями, яке ще й розташоване в самісінькому центрі міста.
А тепер несподівано з’явився новий власник. З ще одним свідоцтвом про право власності. Оформленим дуже цікаво. Адже Ухвалою Господарського суду Київської області №26/188-11 від 28.10.2011 року на будівлю цілісного майнового комплексу банно-прального комбінату «Лотос» був накладений арешт. Але депутатами Бориспільської районної ради цей арешт було знято на один день, за який і було оформлено ще одне свідоцтво про право власності. І це не зважаючи на те, що справа щодо «Лотоса» знаходиться в Київському апеляційному господарському суді.
Чому ж ця будівля не була цікавою чиновникам з району в далекі дев’яності? Відповідей може бути декілька. Наприклад, навіщо витрачати кошти на купівлю держмайна, якщо тоді його можна було продати, а зараз відібрати назад. Навіщо робити дорогі ремонти, проводити комунікації та надавати комерційно привабливого вигляду будівлі, в якій в дев’яності проживали бомжі, якщо зараз це окультурене приміщення можна «взяти» силою. Можливо, у нових «хазяїв» плани пов’язані лише з дорогоцінною землею в центрі міста, адже планують вони тут побудувати ще один торгівельний центр. Чому це відбувається саме зараз? Тому що влада в країні сприяє такого роду махінаціям? І це явище і в нашому місті останнім часом неабияк поширюється. Це вже не перший випадок, коли комерційно привабливі об’єкти міста неабияк «цікавлять» державні установи, провладних чиновників та депутатів. Воно й зрозуміло: незабаром вибори. Ніхто не може напевно передбачити їх результатів, адже твердження, що ця влада прийшла «на віки» розбивається об вчинки тієї ж самої влади.М. Звіренко