У що вірили наші пращури

У прадавні часи кожен народ мав свою Рідну віру, побудовану на їхніх світогляді, традиціях і звичаях, ментальності й способі життя. Давні вірування українців були глибоко переплетені з Природою, з бажанням людини жити у гармонії з собою і світом. Усе це можна відшукати у невичерпній криниці усної народної творчості: наші Пращури в піснях і думах, в обрядових дійствах звертаються до Сонця і Землі, до Неба і всього навколишнього світу. А яка вишукана і досконала мова у казках і піснях, що створені за тисячі років до нашої ери!

Про насильницьке запровадження на українській землі християнства збереглося багато відомостей в історії. Та як не намагалися докорінно витіснити язичництво (Рідну віру) із свідомості українського народу, нічого з того не виходило. Адже генетична пам’ять допомагає воскресити і відродити національний дух, усвідомити свою місію на Землі, на цій території, яку колись населяли орії (або арії, арійці) — орачі, сонцепоклонники, які першими у світі приручили коня, винайшли колесо і плуг, першими окультурили жито і пшеницю, подарували світові знання з багатьох ремесел. Та й чи хто буде заперечувати, що найкрасивіші і найрідніші обряди, які збереглися у нашому житті з прадавніх часів до сьогодні, — купальські вогнища і плетіння вінків, щедрівки і веснянки, писання писанок — вже були задовго до насадження християнства. А які були обряди народин, весілля і вшанування померлих, засівання ріллі і радість жнив!..

Краса української вишивки, вміння прикрашати свою оселю, безліч казок і міфів, одна з найдревніших і наймелодійніших мов світу — все це численні докази неповторності та ідентичності українців. Безкінечні війни і голодомори, примусові переселення і репресії, інквізиції і насадження чужих релігій не змогли вбити, стерти з лиця землі українську націю, яка сьогодні черговий раз гордо піднімає голову. Адже, за законами Всесвіту, кожна людина пов’язана з вірою своїх Пращурів. Важливо лише доторкнутися до багатої духовної скарбниці праукраїнців, і перед вами відкриється світ Правди і Добра.

Вважалося, що шанування Роду, звичаю і мови зберігає енергію нації. Люди молилися своїм Богам, свято оберігали довкілля, співали свої пісні, мали свої традиції і кожної миті були готові захистити рідну землю від ворогів. Священними давні українці вважали хліб і вишиванку, возвеличували кожне явище Природи, в народі панував культ Землі і Вогню. Молилися до багатьох Рідних Богів: Дажбога — Бога світла і Сонця, опікуна людської долі та достатку, Сварога — Прабога, владики світу, який навчив людей користуватися Вогнем, виготовляти мідь та залізо, Перуна — Бога грому і блискавки, покровителя воїнів, Стрибога — Бога вітрів, Спасів — Богів-опікунів врожаю, Берегині — Богині добра і захисту людини, покровительки оселі, родинного вогнища, Велеса — Бога мистецтва, краси, музики, багатства людської душі, її щастя і любові, опікуна всього живого, покровителя волхвів, ясновидців, віщунів, Дани — Богині води, Купайла — сонячного Бога кохання і земних радощів, Лади — Богині світової гармонії, краси, любові і шлюбу, Рожаниць — Богинь долі новонародженої дитини, що оберігають матерів і дітей, Слави — Богині Перемоги... Звичайно, Сонце славили щодня, а при потребі зверталися до того Бога, що прийде на допомогу саме у потрібний момент.

Лариса Мацюк,
фото І. Петренка