(04595) 6-69-04
(067) 404-24-62
 Виходить - з червня 2002 року.     Тираж - 10`000 примірників
  Розповсюджується - безкоштовно в м.Борисполі
  Містить - авторські статті, оголошення, рекламу

У музеї вчилися розписувати писанки

  • 12 квітня 2012
  • Відгуків: 0
  • Переглядів: 1080
  • Автор: admin
  • 0
<img alt="" src="/image/catalog/agoo/boryspil/products/news/2012/04/320/5/1.jpg" style="width: 450px; height: 362px; margin: 10px; float: right;" />10 квітня у Бориспільському державному історичному музеї відбувся майстер-клас з писанкарства.<br /> Що й казати, такі заходи справді потрібні. Адже писанка — це насамперед духовна спадщина і традиція наших славних Предків. Тож цілком закономірно такий майстер-клас проходив у нашому рідному музеї, який вже давно став центром відродження української духовності. <p> Цього дня навчання писати писанку проводили працівник Київського обласного центру народної творчості Ніна Пилипівна Михайлишин та відмінник освіти, вчитель-методист Зразкової студії писанкарства міста Василькова Леся Володимирівна Турукіна (на фото вгорі праворуч). Організував таку зустріч Бориспільський районної відділ культури. Сприяла проведенню заходу місцева організація Партії реґіонів. А вчитися цьому священнодійству завітали українські жінки, дівчата і навіть дівчатка.</p> <p> «Великдень, — пояснювала Ніна Михайлишин, — це назва дохристиянська. Це великий день «народження» весняного сонця. Адже тоді Предки українців жили за сонцем… Тож творімо, не цураймося, навчаймося і бережімо оту сакральну українську культуру, яку для нас закодували наші Пращури, щоб ми з вами були мудрі, шляхетні та гідні українського древнього роду.»</p> <p> <img alt="" src="/image/catalog/agoo/boryspil/products/news/2012/04/320/5/2.jpg" style="width: 300px; height: 370px; float: left; margin: 10px;" />Справді, магічна дія розписування яйця напередодні Великодня бере свої початки чи не з часів Трипільської культури (VI–III тисячоліття до н. е.). Яйце у наших Предків символізувало життя, його народження. Бо людей здавна дивувало, як з яйця, що на перший погляд схоже і подібне на звичайнісінький видовжений округлий білий чи плямистий камінь, з’являється життя... Подібно до того, як Свята Земля пробуджується навесні і скидає із себе білу оболонку снігу, як Свята Вода прокидається, ламаючи тверду прозоро-білу кригу, так і курча вилуплюється з твердої білої оболонки яйця, пробиваючи його своїм ще слабеньким дзьобиком. Тож підкреслюючи святість цього символу, саме жінки й дівчата наносили на нього відповідні кольори і священні знаки, щоб підтвердити своє відношення до такого дива і водночас природної данності, як плідність.</p> Усе було того дня майже, як і тисячоліття тому: учасниці вчилися і творили писачками, лунали веснянки, щоправда, з гучномовців відеоплеєра (хоча можна було б їх виконувати і вживу, запросивши фольклорний вокальний колектив, то, може, й веснянку б якусь вивчили), а пусті, видуті яйця вкривалися різноманітними барвами і символами… <p> Чому під час майстер-класу розписувалися саме пустопорожні яйця, його ведучі, на жаль, не пояснили, хоч і неодноразово наголошували на відродженні ТРАДИЦІЙ. Варто зазначити, що така «традиція» у нас з’явилася порівняно недавно, коли таке священнодійство і таїнство перетворилося на звичайний вид мистецтва, який приносить певний прибуток.</p> <img alt="" src="/image/catalog/agoo/boryspil/products/news/2012/04/320/5/3.jpg" style="width: 400px; height: 300px; margin: 10px; float: right;" />З етнографічних джерел відомо, що у наших Предків дарування писанки, з якої «видуте життя», було неприпустимим. Адже що може нести в собі пустопорожнє, крім магії спустошення? <p> «Колись у нашому народі, — писав у своїх працях відомий фольклорист, етнолог Анатолій Богород, — добре знали, а гуцули пам’ятають і досі, що подарувати комусь порожню писанку означало: жінці на безпліддя, господарю на злидні й порожнечу в господарстві, маленькій дитині на припинення росту і розумового розвитку, а хворій людині на смерть. Якщо колись з недобрими намірами зловмисник підкидав порожні яйця, то тепер люди, переважно від невігластва, дарують своїм друзям, а ще краще — купують для себе і своєї сім’ї за власні гроші гарненькі символи безпліддя і злиднів. Якщо колись видування яйця-писанки вважалося гріхом перед Богом і людьми, то тепер це стає нормою писанкарства в Україні і в світі. Але чи можна такий стан речей вважати розвитком писанкарства?»</p> <img alt="" src="/image/catalog/agoo/boryspil/products/news/2012/04/320/5/4.jpg" style="width: 450px; height: 338px; margin: 10px; float: left;" />З цими словами важко не погодитися. Тож в автора цієї статті є сподівання, що на наступних майстер-класах, як нині модно називають навчання й обмін досвідом, традиція наших Предків буде відроджена і дотримана у повній мірі, а учасники таких заходів творитимуть справді великодні писанки, а не пасхальні яйця. <p> Українці, відроджуймось, бо ми того варті!</p> <p style="text-align: right;"> <strong><em>Вадим ШАПОШНІКОВ</em></strong></p>
 
Залишити відгук  ↓
 
Відгуків ще не було.