Запитанням на запитання

Дуже здивувала однобокість позиції автора статті про контроль безпритульних тварин, в основу якої чомусь поставлені інтереси бездомних собак і повністю проігноровані інтереси людей.

А чи не спробувати Вам, шановний автор, перед написанням другої частини приїхати поспілкуватися з мешканцями будинку на вул. Бабкіна, 12, особливо його першого під"їзду? Тут прямо під вікнами будинку вже котрий рік живе зграя цих «бідних і нещасних» тварин, котра кожного року освіжається кільками виводками молодих щенят. Безсумнівно право цих тварин кидатися на дітей, що катаються на велосипедах, гидити (вибачте за слово) в пісок на дитячому майданчику, атакувати домашніх тварин, влаштовувати нічні «концерти» не піддаються ніякому сумніву. Зрозуміло, люди мають це терпіти, приносячи в жертву стан свого здоров’я. Очевидно, тому, що собаки — це вимираючий в нашій країні вид тварин? Ні? То чому, хочу спитати, ніхто не захищає права, наприклад, щурів — їх люди знищують без будь яких перешкод, коли вони їм заважають. Але ж з біологічної точки зору, ці тварини наближені до людини як і собаки. До речі, щури відмінно співіснують поряд з будинком Бабкіна, 12 не тільки не заважаючи, а навіть завдяки собакам — вони часто не в змозі з’їсти все те, що принесли добрі опікуни.

І ще можна добавити пару слів про опікунів, вірніше, про ту жінку, хто вважає цих собак своїми. Думаю, журналістам не буде зайвим і з нею поспілкуватися. Бажано при цьому зберегти в статті все багатство її лексикону і як можна більш яскраво передати образ жінки, що будь-якою ціною намагається вберегти від знищення бездомних псів як біологічний вид, а одночасно з цим, зносить сміття з навколишніх смітників і влаштовує нібито випадкові пожежі під вікнами будинку. Початок розповіді я можу підказати — був свідком. Одна молода жінка зробила хазяйці собак зауваження, коли вони зграєю на неї накинулися. У відповідь почула: «Ишь выискалась, засранка, буду я ещё тебя слушать». Далі було продовження (з використанням комбінацій виразних, дуже близьких для кожного росіянина слів), загальний зміст чого зводився до того, що будинок побудований незаконно на землі цієї жінки, а вона сама має право тут робити, що захоче, бо живе в Борисполі вже 45 років.

Хотів би перепросити перед шановними членами організації «Артемон». Але всі роки, коли бездомні собаки заважали існуванню людей при майже повному ігноруванні проблеми з боку міської влади, вони (активісти організації) вважали за нормальне те, що кількість собак в місті «зашкалювала» за всі межі розумного. Зараз же захисники тварин намагаються зберегти статус-кво. Хіба ж ні? Лейтмотив її меседжа простий: «ми не віримо в здатність міської влади виконати стерилізацію, тому будемо перешкоджати відлову тварин». Тобто, хай все залишається як є, собаки продовжують безконтрольно розмножуватись, а стан здоров’я людей — це питання другорядне. До речі, зараз у дворі Бабкіна, 12 мешкає зграя з приблизно півтора десятка тварин, більшість з яких віком менше року — тобто навіть якщо виконати всім стерилізацію зараз, люди почнуть відчувати полегшення років через п’ять-сім. Це прийнятно для мешканців будинку? Навряд чи. А якщо заблокувати проведення взагалі будь яких заходів, то вже восени з’являться кілька нових виводків, а вже через рік кількість тварин тільки в цьому дворі сягне до трьох-чотирьох десятків. 

Власне, я залишаю відкритим запитання: що важливіше — люди чи тварини? Пропоную дати на нього однозначну відповідь, а вже потім шукати компроміс між інтересами захисників тварин і мешканців. Пару років назад, коли собаки напали на дитину на велосипеді, опікуни собак, боячись адекватної реакції, надрукували і розклеїли текст: «Люди! Не убивайте собак, убейте лучше себя!» Я не думаю, що нас такий «компроміс» задовольнить.