В авральному порядку?

   Першого серпня відбулося засідання громадської ради при виконавчому комітеті Бориспільської міської ради. Усе виглядало так, ніби схвалення плану зонування території міста Борисполя конче знадобилося очільнику міської виконавчої влади. Тож саме це питання і було винесено на порядок денний першим.

   Власне, розгляд почався ще до досягнення кворуму, проте згодом громадівці «підтягнулися» і голосування вдалося провести легітимно.

   Доповідали по цьому питанню начальник управління містобудування та архітектури С. В. Хміль та його заступник, співдоповідач В. Ю. Парасочка, але основну агітаційну роботу проводив міський голова А. С. Федорчук особисто. 

   Отже, що таке зонування? Це розподіл міста на певні зони, як то житлова, промислова, загальноміського ділового центру та інші. Воно є своєрідним уточненням Генерального плану міста.

   Навіщо це потрібно? Зі слів мера, — для прозорості в питаннях забудови. Наприклад, приходить людина до чиновника і висловлює бажання побудувати, скажімо, житловий будинок. Чиновник з’ясовує, якщо будинок мають намір будувати в житловій зоні, то, відповідно, не може відмовити у будівництві. Таким чином питання забудови окремих територій є вирішеними наперед і не потребують узгодження по кожному об’єкту окремо. Досить, щоб він відповідав цільовому призначенню зони забудови.

   Яка від зонування користь? Житлова забудова проводиться виключно в житлових зонах, промислова — відповідно, в промислових тощо.

   Завдяки виявленій наполегливості міського голови та відсутності можливості у громадської ради вивчити це питання, а також відсутності найактивнішої частини ГР рішення було «протягнуте», схвалення отримане. Лише четверо громадівців наголосили на потребі докладного ознайомлення з матеріалами проекту рішення, тож під час голосування утрималися.

   І все наче добре… Але! Отримання наперед згоди на будівництво відповідно до зони забудови, в першу чергу, позбавляє мера від такої малоприємної процедури, як погодження з громадськістю будівництва певних об’єктів. І за прикладом далеко ходити не треба. 

   Будинок культури: всім відомо, де, на думку громади міста, він має бути. Так, у міському парку, де на його будівництво (не один рік) чекає гарна ділянка і де він справді може бути окрасою і парку, і міста. Така думка громади, а з громадою мер чомусь спілкуватися на цю тему не бажає. Це, вочевидь, і пояснює негайність прийняття зонування та віднесення території парку до зони загальноміського ділового центру. І хоча й А. С. Федорчук і В. Ю. Парасочка переконували в недоторканості парку і в тому, що на детальному плані все залишається таким, як є, нам, зі свого боку, залишається пригадати долю танцювального майданчика («клітку»), як тоді «розпинались» про те, що це будується для громади. Результат: маємо «Бархат» (потрібність громаді якого викликає певні сумніви), а в центрі бориспільці втратили місце зі сценою для проведення відкритих загальноміських заходів, які раніше успішно тут проводилися, на танцмайданчику.

   Другий приклад — реконструйований громадський туалет з добудовою (так значилося на плакаті, що висів під час «реконструкції»), який «непомітно» став приватним і платним. І коли на громадській раді порушувалося питання про платність туалету, А. С. Федорчук виявився занадто зайнятим, щоб ощасливити засідання ГР своєю присутністю та розповісти, на яких умовах проводилася реконструкція.

   А хто-небудь звертав увагу на «чарівне» слово «піцерія» (йдеться про будівництво піцерії біля Ощадбанку)? Це з тієї ж «опери».

Але повернімося до засідання громадської ради. Наступним питанням значилося обговорення Закону України «Про громадські об’єднання» (доповідач Л. Л. Передерей, керуюча справами виконавчого комітету Бориспільської міської ради). На розгляді цього питання ніхто особливо не зупинявся, оскільки, як показала практика попередніх обговорень Пенсійної реформи, Податкового кодексу, влада цим не дуже переймається. А обговорення як засіб легалізації («ми все робимо для людей, про все радимося»), легітимності законам  не додають.

   Набагато цікавішим виявилась інформація Л. Л. Передерей про те, що в міськвиконкомі вирішили розробити тимчасове положення щодо організації та проведення в місті зборів, мітингів, походів та демонстрацій! 

   Особисто я не відразу зрозумів всю користь від цієї новації. А вона надзвичайно велика! Фактично, це друга необхідна умова. Перша умова: низи не можуть жити по-старому! Ну тут, власне, коментувати особливо нічого. Одне слово — «покращення».

   Друга умова — верхи не можуть керувати по-старому! Це пояснює необхідність такого тимчасового положення, яке, фактично, насаджує дозвільну систему. Наприклад, ви можете уявити собі чиновника, який надає вам дозвіл на проведення акції протесту проти нього «коханого», оскільки він, скажімо, украв у громади ділянку землі в міському парку?

Всім відомо: якщо чиновник не бажає бачити вас на вулиці з плакатом, то це не значить, що він зовсім не бажає вас бачити. Скоріше за все, можливо, він хотітиме вас побачити у своєму кабінеті і… з вилами… Просто такий чиновник, у силу своєї природної скромності, напевне, забув, що він — лише обслуговуючий персонал громади, яка його найняла, і йому про це потрібно нагадати…