УГС — перша легальна політична організація України

Нещодавно відбулася презентація книжки «Українська Гельсінська Спілка у спогадах і документах».

Українська Гельсінська Спілка (УГС) була першою в керованій комуністами УРСР політичною організацією партійного типу, що відкрито заявила про свою опозиційність до владного режиму. Її засновниками стали люди, котрі не одне десятиріччя в умовах комуністичної диктатури боролися за волю України. За це й були жорстоко покарані тривалими термінами ув’язнення. Проте роки неволі не зламали їх ні морально, ні духовно. Радше навпаки: ще більше загартували. Після виходу в часи М. Горбачова з тюрем і таборів вони не припинили боротьби за незалежність Батьківщини. 

У липні 1988 року з ініціативи В’ячеслава Чорновола було проголошено Декларацію принципів УГС. Першим її керівником був обраний Левко Лук’яненко. Філії організації утворилися в більшості областей. УГС мала свої представництва або прихильників у низці країн. Щоденні матеріали організації про найголовніші події в Україні оприлюднювали відомі світові інформаґенції. Так було подолано монополію комуністів на інформацію. У ті часи події розгорталися дуже стрімко. Члени УГС брали активну участь у створенні майже всіх громадських організацій — Товариства української мови, «Меморіалу», «Зеленого світу», Народного Руху України.

Через два з полоавиною роки на виборах до Верховної Ради УРСР 12 видатних діячів УГС стали народними депутатами. У законодавчому органі вони доклали всіх зусиль, щоб головні положення політичної програми організації були втілені в «Декларацію про державний суверенітет України». Декілька сотень членів УГС, серед них автор статті, були обрані депутатами місцевих рад. Хоч відсоток справжніх демократів у Бориспільській міській раді був тоді значно меншим за їхній відсоток у Раді Верховній, мені та моїм колегам-депутатам все-таки вдалося багато зробити для пропаганди ідей української державності в нашому краї. Для пробудження в душах бориспільців високих почуттів людської гідності й національної свідомості.

Як випливає з назви книги, складається вона з двох частин: спогадів активних учасників національно-визвольної революції кінця 1980-х – початку 1990-х років і з документів. Серед 42 авторів спогадів — відомі в Україні державні і політичні діячі, народні депутати України, люди, які розпочали боротьбу за свободу ще у далекі 1960-ті роки, але за оборону громадянських і національних прав українського народу були засуджені і, як політичні в’язні, багато років відмучилися у радянських тюрмах і концтаборах.

У книзі поміщено також спогади двох членів організації — мешканців Борисполя — тодішнього лікаря ЦРЛ Романа Никифорука й автора цього тексту. Кожен із нас розповідає про свій неповторний шлях до діяльної боротьби за волю України, пише про патріотичні справи, учасниками яких були, про людей, з якими доля зводила в ті буремні часи. У наших спогадах згадано багатьох бориспільців, які хоч і не належали до УГС (можливо, дехто навіть не знав про її існування), але брали посильну участь у багатьох акціях, ініційованих  організацією в нашому краї і в Києві. Це жителі нашого міста: Володимир Білкей, Олександр Бойчук, Віктор Бабич, Наталія Гончар, Олег Гуленко, Олександр Драник, Іван Житнюк, Віталій Кукса, батько і син Лисиці — Григорій та Ігор, Петро Ніжинський, Борис Пилипчук, Володимир Смішний, Вадим Шапошніков, Олександр Хмеленок. 

Зокрема, на бориспільському стадіоні «Колос» ми проводили багатолюдні мітинги, на яких обговорювалися проекти законів про вибори до Верховної Ради, про мови в УРСР, з приводу референдуму з питання нового союзного договору, з нагоди кількох річниць Чорнобильської катастрофи, з питань екологічної ситуації на Бориспільщині тощо. Організовували масові заходи зі вшанування жертв Голодомору 1932, –33 років, жертв комуністичних репресій 1937–39 років, більшовицького терору проти учасників Бориспільського антибільшовицького повстання 1920 року.

Важлива особливість книги — наявність у ній низки розсекречених таємних документів КґБ. Ознайомлення з ними допомагає читачеві, особливо молодому, скласти уявлення про те, як функціонував державний механізм тоталітарного СССР, про місце в ньому карально-репресивних органів. Про те, що навіть у групах критиків режиму були аґенти спецслужб. Вони не лише писали доноси на патріотів, але й провокували їх на протиправні дії. А також, що не менш важливо, книга дає зрозуміти, як комуністична влада через підконтрольні ЗМІ (інших тоді не було) маніпулювала суспільною свідомістю з метою створити з опозиціонерів образ ворогів народу.

Свідченням величезного вкладу УГС у здобуття нашою Батьківщиною незалежності стало те, що п’ять її провідних діячів були відзначені найвищими державними нагородами — удостоєні звання Героя України, а шестеро — орденом Свободи. Велика група активістів нагороджена іншими відзнаками. 

Ця книжка — цікаве джерело для пізнання процесу становлення й діяльності УГС — організації, що стала ідеологічним та організаційним провідником національно-визвольної революції. Вона буде корисною для кожного, хто цікавиться історією звільнення України з-під московської окупації. На прикладі коротких розповідей про життя й діяльність великих українців сучасності вона показує, що навіть за найжахливіших умов завдяки непереборній силі духу, сталевій волі людина спроможна зберегти свої гідність, віру, переконання і патріотизм. 

На мою думку, саме з подвижницького життя й патріотичної діяльності таких наших сучасників, як Левко Лук’яненко, В’ячеслав Чорновіл, Василь Стус, Олесь Шевченко, Євген Сверстюк має брати приклад нинішня молодь. Бо вона покликана продовжити й успішно завершити той процес державотворення, який розпочали попередні покоління. 

Молоді українці, ставши господарями своєї держави, запанувавши у всіх сферах суспільного життя Батьківщини, повинні спростувати перед усім світом третій пункт класичного твердження про те, що революції задумують романтики, здійснюють фанатики, а їхніми плодами користуються негідники. Результатом української революції, відповідно до заповітів наших великих попередників, має скористатися не зграя зайшлих хижих мародерів, а лише працьовитий  український народ, до якого, впевнений, належать усі читачі шановної газети.

Анатолій КОВАЛЬЧУК, 

голова Бориспільського об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка;

тел.: 067-76-97-352