Як всім миром зібрали кошти для Христинки Гойко

Не дай Бог нікому взнати, як руйнується світ, коли батьки взнають, що їхня дитина невиліковно хвора. На нашому пострадянському просторі люди, які живуть на зарплату не здатні оплатити операцію. На нашій території краще не хворіти. Коли на свята, дні народження ми бажаємо одне одному здоров’я, це не лише банальний рядок привітання. Тільки ми, пострадянські люди, знаємо скільки щирості та сили саме в цьому «Здоров’я вам та вашим рідним». Бо ж здорові, ми здатні здолати будь-які труднощі.

Звичайно, сучасний кінематограф країн, які не здатні забезпечити соціальний захист своїх громадян, їхнє право на здоров’я та медицину продукує художні фільми про те, як багаті та знамениті люди оплачують операції невиліковно хворим дітям.  Гарні поодинокі історії не захищають людей від страху. 

На Київщині в селі Ревне в родині Марії та Євгена Гойко народилася донька. Христинка. Народженню немовляти всі щасливі подружжя радіють однаково. Було випите шампанське, всі близькі встигли відчути момент щастя.

Вдома на Христинку чекали памперси, візочок, краватка та рожеві шпалери, дбайливо зібраний дитячий посаг, одягу малечі надарували напевно роки на два… На два роки… Ця цифра потім кров’ю була виписана у серці Христинчної мами. Через кілька тижнів після пологів лікарі поставили Христинці діагноз біліарна атрезія печінки. Якщо не робити операцію дитині дається на життя два роки. Шок від цього діагнозу Марія та її чоловік не описати словами, але українські подружжя сильні. Вони пережили все, що за цим послідувало: безсонні ночі, чергування біля краватки, довгі медичні огляди, ретельне вивчення хвороби, усвідомлення того, що операцію можна робити лише в Бельгії та коштує фантастично дорого. Майже мільйон триста гривень. Вони навіть не уявляли, як виглядає така сума. Але подружжя мобілізувалося дуже швидко.

Вони звернулися до людей, по місцевому телебаченню крутився ролік. 

«У наших людей золоті серця, — розповіла нам мама Христини Марія, — вони відгукнулися дуже швидко, найменший внесок від простих людей був 5 гривен, найбільший дев’ятнадцять тисяч. Ми живемо поряд з аеропортом Бориспіль, він нам допомагав. Серйозний внесок віддали нам батьки маленької Олесі Дунаєвої, яка померла від такої ж хвороби. Але бракувало ще чотираста тисяч…»

«Чотириста тисяч, це третина суми. Здавалося, що ми отримали все, що можна отримати, — розповідає нам Марійка, — час спливав швидко… І тут нам подзвонили з приймальні Сергія Міщенка, нашого народного депутата. Він сказав, що Благодійний фонд Сергія Міщенка  допоможе зібрати необхідну суму».

Родина чекала допомоги від кого завгодно, але не від нардепа. «Вони зазвичай добрі, коли їм потрібні наші голоси, а потім не надто жертовні, кампанія ж завершилась. А тут це була остання крапка. 40 тисяч євро — третина суми і величезна надія, що дитина житиме.

Ми відчули колосальне полегшення. І величезну вдячність», — розповідає Марія. 

Збір коштів тривав шістдесят два днів. 25 січня родина Гейко їде на операцію. Після стількох зусиль людей та батьків віримо, що все пройде добре. А від себе додамо, що навіть в наш звірячий нелюдський час жадібних людей є безліч людей у яких «золоті серця», навіть в наш час трапляються чудеса. Чудеса доброти та щедрості.

Юлія Скачко