Тарас Шевченко — сучасний поет

Під таким гаслом 9 березня відбулося вшанування Тараса Шевченка біля пам’ятного знака Великого Кобзаря на Розвилці. У заході взяли участь члени бориспільських міських організацій ВО «Батьківщина», Народного Руху України, ВО «Свобода», представники міської громадськості.

Поклавши квіти до монумента, учасники заходу розгорнули «Кобзар» Шевченка і стали навмання читати з нього вірші. Почуте вразило всіх! Зміст майже кожного тарасового вірша перегукується із сьогоденням.

 

Світе тихий, краю милий,

Моя Україно,

За що тебе сплюндровано,

За що, мамо, гинеш?...

[…]

Ой Богдане, Богданочку,

Якби була знала,

У колисці б задушила,

Під серцем приспала.

Степи мої запродані

Жидові, німоті,

Сини мої на чужині,

На чужій роботі. 

Дніпро, брат мій, висихає,

Мене покидає,

І могили мої милі

Москаль розриває...

(Розрита могила)

 

За що ж боролись ми з ляхами?

За що ж ми різались з ордами?

За що скородили списами

Московські ребра?? Засівали,

І рудою поливали...

І шаблями скородили.

Що ж на ниві уродилось??!

Уродила рута... рута...

Волі нашої отрута.

А я, юродивий, на твоїх руїнах

Марно сльози трачу;

заснула Вкраїна,

Бур’яном укрилась,

цвіллю зацвіла,

В калюжі, в болоті

серце прогноїла

І в дупло холодне

гадюк напустила,

А дітям надію в степу оддала. 

А надію...

Вітер по полю розвіяв,

Хвиля морем рознесла...

(Чигирине, Чигирине)

 

Якби-то ти, Богдане п’яний,

Тепер на Переяслав глянув!

Та на замчище подив[ив]сь!

Упився б! здорово упивсь!

І препрославлений козачий

Розумний батьку!.. і в смердячій

Жидівській хаті б похмеливсь

Або б в калюжі утопивсь,

В багні свинячім.

Амінь тобі, великий муже!

Великий, славний! та не дуже...

Якби ти на світ не родивсь

Або в колисці ще упивсь...

То не купав би я в калюжі

Тебе преславного. Амінь.

(«Якби-то ти, Богдане п’яний…)

 

…«Блукав я по світу чимало, 

Носив і свиту, і жупан... 

Нащо вже лихо за Уралом 

Отим киргизам, отже й там, 

Єй же богу, лучче жити, 

Ніж нам на Украйні. 

А може, тим, що киргизи 

Ще не християни?.. 

Наробив ти, Христе, лиха! 

А переіначив 

Людей божих?! Котилися 

І наші козачі 

Дурні голови за правду, 

За віру Христову, 

Упивались і чужої, 

І своєї крові!.. 

А получчали?.. ба де то! 

Ще гіршими стали, 

Без ножа і автодафе 

Людей закували 

Та й мордують... Ой, ой, пани, 

Пани християне!..»

(Сон, «Гори мої, високії…»)

 

…З манастиря Мотриного

До Яру страшного.

В Яру колись гайдамаки

Табором стояли,

Лагодили самопали,

Ратища стругали.

У Яр тойді сходилися,

Мов із хреста зняті,

Батько з сином і брат з братом

Одностайне стати

На ворога лукавого,

На лютого ляха.

Де ж ти дівся, в Яр глибокий

Протоптаний шляху?

Чи сам заріс темним лісом,

Чи то засадили

Нові кати? Щоб до тебе 

Люди не ходили

На пораду, що їм діять

З добрими панами,

Людоїдами лихими…

(Холодний Яр)

 

…Як понесе з України

У синєє море

Кров ворожу... отойді я

І лани і гори — 

Все покину, і полину

До самого Бога

Молитися... а до того

Я не знаю Бога.

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.

(Заповіт)

Унікальну акцію читання віршів з «Кобзаря» її учасники завершили щирим співом саме невмирущого Заповіту народного поета.

Вадим ШАПОШНІКОВ