Весна — час для одруження

Настає весна! Ми насолоджуємося такою чудовою порою року, як весна. Все-таки приємно, коли на вулиці тепло, пташки співають... А ще весна — це пора кохання. Саме у цю пору року виникають нові симпатії до осіб протилежної статі. Це і не дивно: сонечко пригріло, дівчата познімали шуби і плащі, пташки прилетіли, виникають нові знайомства, які нерідко потім переростають у злюб-шлюб. 

Для укладення шлюбу законодавством встановлені певні умови: це взаємна згода осіб, які укладають шлюб, і досягнення ними шлюбного віку. Шлюбний вік, який встановлено в Україні, це досягнення 18-и років хлопцями і дівчатами. В окремих випадках за заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, після відповідного рішення суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам (настала вагітність, народилася дитина).

Однак є й обмеження щодо укладення шлюбу між певними особами. У шлюбі між собами не можуть перебувати: особи, які є родичами прямої лінії споріднення; рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра; двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця; усиновлювач та усиновлена ним дитина. Але за рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним. Шлюб реєструється після спливу одного місяця від дня подання особами заяви про реєстрацію шлюбу. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються нареченими, тобто протягом одного місяця. І головне, законом визначено, що наречені зобов’язані повідомити один одного про стан свого здоров’я.

Проте є й такі сучасні пари, що не поспішають іти до РАЦСу, вважаючи за краще деякий час пожити разом. За статтею 74 Сімейного кодексу України, жінка та чоловік, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі, можуть претендувати на майно, нажите ними на праві спільної сумісної власності.

Згідно з Конституцією Україні, всі діти рівні у своїх правах, незалежно від походження. Тобто не має значення, народилися вони в цивільному шлюбі чи ні. Якщо їхні батьки розійшлися, то батько в будь-якому випадку повинен виплачувати аліменти.

Одним із прикладів сучасних шлюбних стосунків є укладення шлюбного договору. Згідно з ч. 1 ст. 92 Сімейного кодексу України, шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям. Відповідно до положень ст. 95 Сімейного кодексу України, якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу. Якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення. Разом з тим, з моменту розірвання шлюбу особи встрачають право на укладення шлюбного договору. Шлюбний договір покликаний врегулювати виключно майнові відносини сім’ї і не може стосуватися особистих відносин подружжя. Згідно з положеннями ст. 94 Сімейного кодексу України, шлюбний договір укладається в письмовій формі і нотаріально посвідчується. Крім того, зміни та доповнення до шлюбного договору також підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню. Відповідно до ст. 101 Сімейного кодексу України, одностороння відмова від шлюбного договору не допускається. 

Шлюбний договір може включати в себе наступні умови:

- визнання майна, що є спільною сумісною власністю, тобто набуте подружжям в період перебування в зареєстрованому шлюбі, таким, що вважатиметься їх спільною частковою власністю або приватною власністю кожного з них (того з подружжя, на чиє ім’я таке майно було придбано);

- визначення майна, яке передається чоловіком чи дружиною на спільні потреби сім’ї, а також встановлення правового режиму майна, подарованого подружжю у зв’язку з реєстрацією шлюбу (зокрема, подружжя може вважати це майно спільною власністю або особистою власністю кожного з них);

- визначення можливого порядку поділу майна, в тому числі у разі розірвання шлюбу;

- встановлення порядку користування майном, у тому числі порядок користування житлом, що належить одному з подружжя, іншим з подружжя, а також порядок вселення і виселення з житла;

- домовленість про проживання в житловому приміщенні, що належить на праві особистої власності одному з подружжя або є їх спільною власністю, їхніх родичів;

- надання утримання одному з подружжя, строку і розміру виплати аліментів;

- будь-які інші умови, що врегульовують майнові стосунки між подружжям (порядок користування грошовими коштами, порядок виконання кредитних чи інших майнових зобов’язань, зобов’язання одного з подружжя щодо здійснення оплати за лікування чи навчання іншого або дитини тощо).

Вдалої вам весни та приємних стосунків!

Ольга ДИННИК,

адвокат,

фахівець з цивільного, сімейного, трудового права.

Тел. 098-015-99-60