Порядок звернення громадян до органів влади. Як захистити свої права?
- 27 червня 2013
- Відгуків: 0
- Переглядів: 659
-
Нерідко доводиться зустрічатися з прикрими фактами порушення наших законних прав та нехтування нашими інтересами. Вихід у такій ситуації для кожного громадянина один — знати законодавство та вміти його застосовувати з метою свого захисту. Право громадян отримувати інформацію, ознайомлюватися з документами, які стосуються їх прав та інтересів, знімати з них копії тощо передбачено чинним законодавством, зокрема, законами України «Про звернення громадян», «Про інформацію» та «Про доступ до публічної інформації».
Право на отримання інформації закріплено в статті 40 Конституції України: «Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк». Такий строк визначений в статті 20 Закону України «Про звернення громадян» і має становити не більше ніж один місяць. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п’яти днів. Що ж стосується запиту про публічну інформацію, то розпорядник інформації має надати відповідь на запит не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання (ст. 20 ЗУ «Про доступ до публічної інформації»).
Слід підкреслити, що органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об’єднання громадян, службові особи розглядають звернення громадян, не стягуючи плати.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про звернення громадян», «під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги».
У зверненні має бути зазначено:
- прізвище, ім’я, по батькові;
- місце проживання громадянина;
- викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.
У ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що запит на інформацію — це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, якою він володіє. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формах (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) — на вибір запитувача.
Письмовий запит подається в довільній формі, однак має містити:
- ім’я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв’язку, якщо такий є;
- загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;
- підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Інформація на запит надається безкоштовно. У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом понад 10 сторінок, запитувач зобов’язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. При наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.
Необхідно зазначити, що письмове звернення без вказівки місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає. Винятки складають хіба що заяви про вчинені або підготовлені злочини, які можуть використовуватися правоохоронними органами при здійсненні оперативно-розшукової діяльності. Крім того, не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також звернення осіб, визнаних судом недієздатними. Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: не володіє і не зобов’язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені фактичні витрати, пов’язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію.
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов’язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов’язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз’ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Також, відповідно до ст. 22 ЗУ «Про звернення громадян» керівники та інші посадові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об’єднань громадян зобов’язані проводити особистий прийом громадян.
Відповідальність посадових осіб за порушення законодавства про звернення громадян.
У разі відмови у прийнятті звернення, ненадання відповіді на звернення та в разі іншого порушення Закону України «Про звернення громадян» винні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України. У такому випадку кожен громадянин має право звернутися до суду про оскарження дії чи бездіяльності посадовців або ж до органів прокуратури з відповідною скаргою.
Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації передбачена ст. 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Її несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: ненадання відповіді на запит; ненадання інформації на запит; безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; неоприлюднення інформації; надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; нездійснення реєстрації документів; навмисне приховування або знищення інформації чи документів. Особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.
Нагляд за дотриманням законодавства про звернення громадян здійснюється генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами. Відповідно до наданих їм чинним законодавством повноважень вони вживають заходів до поновлення порушених прав, захисту законних інтересів громадян, притягнення порушників до відповідальності.
Право на отримання інформації закріплено в статті 40 Конституції України: «Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк». Такий строк визначений в статті 20 Закону України «Про звернення громадян» і має становити не більше ніж один місяць. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п’яти днів. Що ж стосується запиту про публічну інформацію, то розпорядник інформації має надати відповідь на запит не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання (ст. 20 ЗУ «Про доступ до публічної інформації»).
Слід підкреслити, що органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об’єднання громадян, службові особи розглядають звернення громадян, не стягуючи плати.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про звернення громадян», «під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги».
У зверненні має бути зазначено:
- прізвище, ім’я, по батькові;
- місце проживання громадянина;
- викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.
У ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що запит на інформацію — це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, якою він володіє. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формах (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) — на вибір запитувача.
Письмовий запит подається в довільній формі, однак має містити:
- ім’я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв’язку, якщо такий є;
- загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;
- підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Інформація на запит надається безкоштовно. У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом понад 10 сторінок, запитувач зобов’язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. При наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.
Необхідно зазначити, що письмове звернення без вказівки місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає. Винятки складають хіба що заяви про вчинені або підготовлені злочини, які можуть використовуватися правоохоронними органами при здійсненні оперативно-розшукової діяльності. Крім того, не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також звернення осіб, визнаних судом недієздатними. Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: не володіє і не зобов’язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені фактичні витрати, пов’язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію.
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов’язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов’язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз’ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Також, відповідно до ст. 22 ЗУ «Про звернення громадян» керівники та інші посадові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об’єднань громадян зобов’язані проводити особистий прийом громадян.
Відповідальність посадових осіб за порушення законодавства про звернення громадян.
У разі відмови у прийнятті звернення, ненадання відповіді на звернення та в разі іншого порушення Закону України «Про звернення громадян» винні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України. У такому випадку кожен громадянин має право звернутися до суду про оскарження дії чи бездіяльності посадовців або ж до органів прокуратури з відповідною скаргою.
Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації передбачена ст. 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Її несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: ненадання відповіді на запит; ненадання інформації на запит; безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; неоприлюднення інформації; надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; нездійснення реєстрації документів; навмисне приховування або знищення інформації чи документів. Особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.
Нагляд за дотриманням законодавства про звернення громадян здійснюється генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами. Відповідно до наданих їм чинним законодавством повноважень вони вживають заходів до поновлення порушених прав, захисту законних інтересів громадян, притягнення порушників до відповідальності.
Ольга ДИННИК,
адвокат, фахівець з цивільного, сімейного, трудового права.
Тел. 066-1676875