Про вплив телереклами на дітей
- 29 серпня 2013
- Відгуків: 0
- Переглядів: 600
-
Маленькі діти сприймають інформацію про оточуючий світ без критичного аналізу, тобто вони вірять тому, що показують по телевізору.До 7-9 років відбувається соціалізація дитини, формуються основні цінності. Саме в цей період рівень довіри до дорослих дуже великий. І якщо основні цінності сформовано неправильно, то після цього змінювати щось буде вже дуже складно, бо дитячі спогади одні з найсильніших.
По телевізору постійно показують рекламні ролики. Що ж діти запам’ятовують з них? Інформація про товар довго в пам’яті не триматиметься, а ось торгівельна марка чи бренд — залишаться. Через багато років, коли дитина виросте, вона підсвідомо обиратиме продукти чи товари певної торгівельної марки чи бренду, бо колись в дитинстві реклама їх дуже їй подобалася.
Найгіршим за все в телерекламі є те, що її творців і замовників в гонитві за наживою не зупиняють будь-які моральні принципи. Тобто якщо можна заробити на дітях, то чому цього не зробити? Розраховують на безумовні рефлекси дитини: хочеш отримати задоволення — купи! Наприклад: зголоднів — швидше купуй шоколадку, а не їж мамин суп чи кашу, нудно — потрібно купити нову іграшку, а не йти гратися з друзями чи спілкуватися з близькими людьми. Так реклама поступово перетворює дітей на «машини» споживання.
Тож і виходить, що рекламні слогани виховують чудових бездумних споживачів. У таких людей рівень щастя міряється тим, що вони можуть собі придбати. Споживач цінує людей не за якісь особисті якості, а за те, який у кого мобільний телефон, як хто модно одягнений, які напої хто п’є, яку їжу їсть, на якій машині їздить, яку побутову техніку тримає вдома. Уявлення про те, що таке щастя, доброта, мрія, любов поступово відходять на другий план, а в декого майже повністю затираються. Все зводиться до одного: придбати це зараз, чого б це не було варте, а якщо не можеш придбати — значить ти невдаха. Горе споживача в тому, що він не може радіти покупці довгий час, адже весь час з’являються новіші моделі, які треба терміново купувати.
У чарівному світі реклами не потрібно докладати зусиль, бо людині все дістається легко: варто лиш розгорнути обгортку, глянути під кришечку, надіслати SMS — й отримаєш щось дуже приємне або корисне. Про те, що потрібно працювати і заробляти на цю кришечку, обгортку чи SMS, реклама підступно мовчить… Психологи прогнозують, чим небезпечна така життєва позиція для наших дітей: розчаруванням (в рекламному світі зовсім інші закони, ніж в реальному), комплексом неповноцінності (завжди будуть люди, у яких щось краще чи чогось більше), хронічною депресією (все, що хочеш, — все одно ніколи не купиш). До речі, на сьогодні ці проблеми зачіпають не лише дітей, а й все суспільство в цілому.
А що пропонує телереклама підліткам? Для них більшість рекламних роликів створюються із сексуальним підтекстом. У результаті перегляду таких реклам, дівчата-підлітки приміряють на себе шаблони поведінки красивих героїнь. Реклама загострює увагу дітей на сексуальному підтексті і фізіології замість того, щоб звертати увагу на психологічні і моральні аспекти. Йде підміна уявлень: навіщо бути розумною, адже достатньо того, що я буду модною і демонструватиму свої принади. Хлопчики-підлітки дуже «добре» сприймають рекламу алкоголю. Пиво для них — можливість ідентифікації: якщо п’єш пиво — значить ти дорослий і «крутий». Реклама намертво засідає у свідомості: якщо хочеш бути «крутим», стильним, якщо любиш футбол і хочеш бути спортивним, то… пий пиво… Підліток, що постійно бачить таку рекламу, буде, звичайно ж, слідувати за цими фальшивими цінностями.
Що ж робити дорослим у ситуації, що склалася? Перш за все — вчити дітей сприймати рекламу з критичної точки зору. До того ж діти завжди копіюють поведінку своїх батьків. Тому якщо ви цілими днями сидите біля телевізора або, як дехто каже, — «зомбоящика», то й ваша дитина звикне до такого способу життя. Знайдіть щось інше, що буде вашій дитині та й вам до душі, — малювання, виготовлення різноманітних виробів, ліплення, конструктор, спортивні ігри.
Можете зіграти у таку гру: наріжте 30–40 невеликих клаптиків паперу, один з них помітьте і скажіть дитині, що дасте їй щось цікаве (приготуйте щось заздалегідь), якщо вона знайде помічений листок з першого разу. Ви прекрасно розумієте, що з першого разу знайти його фактично неможливо. Нехай дитина пробує ще стільки разів, поки не знайде. Тоді поясніть дитині, що з призами під кришечками, фантиками, наклейками ситуація ще складніша, адже цих наклейок чи будь-чого ще не 30–40, а тисячі… Вийде хороший наочний приклад…
І найголовніше: не формуйте вдома культ споживання. Психологи стверджують, що ставлення дітей до речей формується в сім’ї на прикладі батьків. Тож інколи потрібно сказати «Ні!» під час чергової істерики в супермаркеті. Це дуже хороший спосіб виховання, що може допомогти дитині побудувати власну особистість, не спираючись на різноманітні слогани та бренди.
Цікаво, що європейське законодавство дуже суворо ставиться до дитячої реклами. У Швеції навіть накладено заборону на телерекламу, розраховану на дітей молодше 12 років. Протести батьків призвели до того, що рекламу використовують у виховних цілях, пропагуючи такі цінност, як справедливість, дружба, підтримка, доброта, взаємоповага в сім’ї. Що ж до України, то батьки повинні бути відповідальними і мудрими, щоб самотужки мінімізувати негативний вплив телевізійної реклами на своїх дітей…
Володимир ПЕТРЕНКО