Коли ж припиняться шкільні «побори» з батьків?
- 02 жовтня 2014
- Відгуків: 0
- Переглядів: 288
-
Стаття 53 Конституції України передбачає: кожен має право на освіту; повна загальна середня освіта є обов’язковою; держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.Згідно із Законом України «Про освіту», громадяни України мають право на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров’я, місця проживання та інших обставин.
Проте це не зовсім так. Кожен з нас, збираючи дитину до школи, витрачає чималу купу грошей на одяг, зошити, ранець, кросівки… та ще й на додачу — ремонти, парти, телевізори, комп’ютери для самого навчального процесу. У школі навчальний процес також забезпечується не управлінням освіти, а з кишені батьків, хоч їм щороку звітують про «значне» фінансування навчальних закладів міста Бориспіль.
Нині витрати сучасної школи повністю лягають на плечі батьків. Жодні батьківські збори не відбуваються без «поборів». Гроші здаються практично на все — то до класного фонду, то до шкільного, то на охорону... А ще збирають на прибиральницю, на передплату газет, на ремонт кабінетів, не кажучи вже про підручники. Цікаво, на якій підставі? Адже збирання грошей «на ремонт», «на подарунки вчителям» тощо мають бути повністю добровільними внесками і здійснюватися на розсуд батьків учня.
Сьогодні для більшості громадян — дуже важкий час. Не секрет, що кризові явища в нашій країні позначилися на багатьох сім’ях. І якщо раніше батьки з розумінням ставилися до проблем школи (або не хотіли заглиблюватися в них і просто регулярно здавали гроші), то тепер їм дуже важко виділити із сімейного бюджету кошти на добродійність. І ніхто не має права що-небудь у батьків вимагати!
Дуже цікаве явище можна побачити в нашому місті: біґборди з усім нам відомими «обличчями» депутатів, які коштують немалі гроші, заповнили все місто. Невже ці кошти не можна направити дітям на освіту? На парти, стільці, телевізори?.. Ні! Бо розміщувати біґборди — це ж тебе побачать, а купити парти — не дуже всім помітно. Але можу дати підказку: треба купувати парти хоча б під «муркотіння» відеокамери і передавати їх в школи з гучними оплесками, як це робить у нас міська влада. Тоді точно вас помітять і, можливо, проголосують…
У мене виникає запитання, чи усвідомлюють директори, керівники управління освіти і міські посадовці, що дії зі збирання коштів з батьків є кримінальним злочином і підпадають під статтю Кримінального кодексу України, що передбачає позбавлення волі? Звісно, у тому, що збирають гроші, як добродійність, криміналу немає. Проте добродійність означає, насамперед, добровільність: хто може — здає, а хто не може або не хоче, того не повинні силоміць примушувати!
Варвара БАРИШПОЛЕЦЬ