За кого голосував би Тарас Шевченко?
- 17 жовтня 2014
- Відгуків: 0
- Переглядів: 295
-
Позачергові парламентські вибори, які відбудуться 26 жовтня 2014 р., дарують Україні рідкісний шанс не тільки докорінно змінити нинішній персональний склад Верховної Ради, але й радикально його оновити. Тобто маємо можливість мирно, беззбройно розігнати антинародний гадючник. Шляхом виборів зможемо вичистити від ненаситних нероб-паразитів, брехунів і корупціонерів огидну, ненависну всім українцям Авгієву стайню, переповнену, за словами Тараса Шевченка, «смердячим гноєм». Маємо прийти на виборчі дільниці з твердим наміром перетворити нарешті Верховну Раду зі звіринця-бестіарія на справді поважний, єдиний у державі орган законодавчої влади.
Рішуче й радикально позбавивши мандатів абсолютну більшість нинішніх нардепів, зможемо одних дармоїдів викинути на політичну пенсію, а других — притягнути до кримінальної відповідальності за численні злочини, яких вони накоїли за роки депутатства. Отож, проголосувати маємо так, щоб до Ради не потрапив жоден член банди Януковича-Хазарова-Пшонки. Ні явний, ні замаскований. Ідеться не тільки про всім відомих осіб, тих клоунів, хто безпосередньо, зухвало, безсоромно й пихато допомагав урці-«професору», рецидивісту і вбивці сотень українців отримати диктаторські повноваження. Щоб грабувати і визискувати нас. Маємо перекрити шлях до депутатських мандатів і тим начебто позапартійним, одіозним нардепам-зрадникам, які, мабуть, вважають, що народ забув, як вони своєю безпринципністю підленько і крадькома сприяли банді регіоналів поневолити і розграбувати Україну.
На позачергових парламентських виборах мусимо максимально оновити склад Верховної Ради. Задля порятунку Вітчизни з великої біди, в яку вона потрапила з вини вище згаданих політиканів, ми, виборці, зобовязані обрати народними депутатами не абикого. Маємо проголосувати за нічим не заплямованих, розумних людей, які зможуть гідно й чесно представляти в парламенті споконвічні прагнення українського народу й захищати наші насущні інтереси. Нам не потрібні продажні «кнопкодави», які бездумно й безвідповідально голосують не за велінням розуму й совісті ( бо не мають ні першого, ні другого), а за вказівкою адміністрації Президента чи на догоду Уряду. Адже мали неодноразові нагоди пересвідчитися: тамтешні чиновники — далеко не святі. У своїй роботі вони допускають багато помилок, бо відірвалися і відгородилися від народу. І найбільше дбають про власні інтереси, а не про державу.
За великим рахунком, 26 жовтня стане для нації днем вирішальним, відповідальним та історичним — адже обиратимемо майбутнє держави. Першочерговим завданням новообраного парламенту стане закладення політико-правового фундаменту нової, європейської України. Тому діяти він має радикально, рішуче, енергійно. Бо за попередні роки було змарновано багато дорогоцінного часу. Визначивши напрям руху, Україна мусить швидко рухатися до мети. Але перед тим парламенту доведеться радикально розчистити всі ті завали, які дісталися у спадок від попередньої влади.
Вибори дають суспільству можливість очистити законодавчу владу від усієї нардепівської антиукраїнської гнилі. Від тих мерзотників і негідників, які впродовж багатьох років цинічно обманювали й нахабно обкрадали довірливих виборців: від шуфричів, симоненків, германів, тигіпків, бойків, пшонок, чечетових, королевських та іже з ними. А також від менш відомих їхніх прислужників і холуїв, які, хоч і мали депутатський мандат, але, як писав великий Тарас, за суттю є «раби з кокардою на лобі, лакеї в золотій оздобі». Перебуваючи на владних вершинах, недолюдки зблизька бачили, як банда грабує Україну, торгує національними інтересами, але мовчали. Сиділи нишком, як миші за віником. І цим потурали бандитам. Очевидно, через те, що регулярно отримували 30 юдиних срібляників. Хоча в силу свого статусу зобов’язані були денно і нощно з усіх трибун кричати на всю державу про відомі їм злочини.
Усе це збіговисько ворогів нашого народу — уособлення брехні, продажності, лицемірства і зради — багато років свідомо вело Україну шляхом принижень і ганьби. Саме через них стоїть наша Вітчизна нині над прірвою.
За кого ж нам проголосувати? Як зробити правильний вибір, щоб потім не розкаюватися? Як обрати депутатом людину, за слова і діла якої ніколи не буде соромно? Адже нині всі кандидати в нардепи і партії, що за ними стоять, вихваляються своїми досягненнями — найчастіше брехливими. Говорять не правду, а те, що народ хоче почути. Навперебій обіцяють негайно зробити все те, чого ніколи не зроблять.
Народна мудрість говорить: щоб пізнати людину, визначити її громадянську цінність, придатність до надзвичайно важливої діяльності, не досить почути від неї самої, хто вона є. Бо всі, навіть найбільші негідники, щоб увійти в довіру до народу, вихваляються міфічними «досягненнями», приховуючи непривабливу правду про себе. Щоб дати об’єктивну оцінку кандидатам, потрібно мати достеменну інформацію про них. Для цього важливо знати все: хто вони і звідки, де і як навчалися, де, ким і як працювали, хто їхні друзі, брати, куми, свати. Оскільки йдеться про кандидатів на політичну посаду, виборці мають знати, хто з них справді українець за духом, за світоглядом і переконаннями. А хто хахол-пристосуванець. Маємо знати також, де була і що робила людина у переломні, революційні дні. Перебувала вона з народом на київському і бориспільському Майданах чи переховувалася в теплому кабінеті? Чи допомагала нашій армії? А також подумати: за якого кандидата проголосували б розстріляні януковицькими бандитами учасники Небесної Сотні? За яких депутатів, за яку Україну віддали наші герої свої молоді життя?! Відповідь відома: ці новітні мученики, якби були живими, голосували б за своїх побратимів.
Крім названих, існує ще один, дуже важливий і принциповий критерій оцінки людських, моральних, громадянських і політичних якостей кандидатів, який має служити для нас провідною зорею. Памятаймо: вибори проводяться в рік відзначення 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка. Якщо хтось вагаєтеся, за кого ж віддати свій єдиний голос, хай запитає себе: а за кого ж із нинішніх кандидатів проголосував би Тарас Григорович?! Якими критеріями вибору керувався б наш геніальний поет і мислитель? Адже всім відомо: великий син України ніколи не терпів брехні, фальші, подвійних стандартів, продажності і навіть найменшої зради. Ненавидів, зневажав і гостро викривав моральних виродків, перевертнів, москвофілів, кирпогнучкошиєнків. На підставі знань літературної творчості Великого Кобзаря і його біографії стверджую: Тарас Шевченко, якби був нашим сучасником, віддав би свій голос тільки за Ярослава Годунка — єдиного кандидата, який відповідає зазначеним вище критеріям щирого патріотизму, справжнього героїзму, незрадливості, прагнення безкорисливої праці на добро України і нашого народу. Для успішної і продуктивної депутатської діяльності Ярослав Миколайович має всі дані: гострий розум, невтомну енергію, юридичні знання, великий життєвий і політичний досвід, природжену любов до людей і справедливості. Ми, послідовники і духовні спадкоємці Тараса Шевченка, повинні керуватися його точними оцінками людей, явищ і фактів, мудрими і безсмертними заповітами жити задля України. Бо вони правдиві і вічні!
Рішуче й радикально позбавивши мандатів абсолютну більшість нинішніх нардепів, зможемо одних дармоїдів викинути на політичну пенсію, а других — притягнути до кримінальної відповідальності за численні злочини, яких вони накоїли за роки депутатства. Отож, проголосувати маємо так, щоб до Ради не потрапив жоден член банди Януковича-Хазарова-Пшонки. Ні явний, ні замаскований. Ідеться не тільки про всім відомих осіб, тих клоунів, хто безпосередньо, зухвало, безсоромно й пихато допомагав урці-«професору», рецидивісту і вбивці сотень українців отримати диктаторські повноваження. Щоб грабувати і визискувати нас. Маємо перекрити шлях до депутатських мандатів і тим начебто позапартійним, одіозним нардепам-зрадникам, які, мабуть, вважають, що народ забув, як вони своєю безпринципністю підленько і крадькома сприяли банді регіоналів поневолити і розграбувати Україну.
На позачергових парламентських виборах мусимо максимально оновити склад Верховної Ради. Задля порятунку Вітчизни з великої біди, в яку вона потрапила з вини вище згаданих політиканів, ми, виборці, зобовязані обрати народними депутатами не абикого. Маємо проголосувати за нічим не заплямованих, розумних людей, які зможуть гідно й чесно представляти в парламенті споконвічні прагнення українського народу й захищати наші насущні інтереси. Нам не потрібні продажні «кнопкодави», які бездумно й безвідповідально голосують не за велінням розуму й совісті ( бо не мають ні першого, ні другого), а за вказівкою адміністрації Президента чи на догоду Уряду. Адже мали неодноразові нагоди пересвідчитися: тамтешні чиновники — далеко не святі. У своїй роботі вони допускають багато помилок, бо відірвалися і відгородилися від народу. І найбільше дбають про власні інтереси, а не про державу.
За великим рахунком, 26 жовтня стане для нації днем вирішальним, відповідальним та історичним — адже обиратимемо майбутнє держави. Першочерговим завданням новообраного парламенту стане закладення політико-правового фундаменту нової, європейської України. Тому діяти він має радикально, рішуче, енергійно. Бо за попередні роки було змарновано багато дорогоцінного часу. Визначивши напрям руху, Україна мусить швидко рухатися до мети. Але перед тим парламенту доведеться радикально розчистити всі ті завали, які дісталися у спадок від попередньої влади.
Вибори дають суспільству можливість очистити законодавчу владу від усієї нардепівської антиукраїнської гнилі. Від тих мерзотників і негідників, які впродовж багатьох років цинічно обманювали й нахабно обкрадали довірливих виборців: від шуфричів, симоненків, германів, тигіпків, бойків, пшонок, чечетових, королевських та іже з ними. А також від менш відомих їхніх прислужників і холуїв, які, хоч і мали депутатський мандат, але, як писав великий Тарас, за суттю є «раби з кокардою на лобі, лакеї в золотій оздобі». Перебуваючи на владних вершинах, недолюдки зблизька бачили, як банда грабує Україну, торгує національними інтересами, але мовчали. Сиділи нишком, як миші за віником. І цим потурали бандитам. Очевидно, через те, що регулярно отримували 30 юдиних срібляників. Хоча в силу свого статусу зобов’язані були денно і нощно з усіх трибун кричати на всю державу про відомі їм злочини.
Усе це збіговисько ворогів нашого народу — уособлення брехні, продажності, лицемірства і зради — багато років свідомо вело Україну шляхом принижень і ганьби. Саме через них стоїть наша Вітчизна нині над прірвою.
За кого ж нам проголосувати? Як зробити правильний вибір, щоб потім не розкаюватися? Як обрати депутатом людину, за слова і діла якої ніколи не буде соромно? Адже нині всі кандидати в нардепи і партії, що за ними стоять, вихваляються своїми досягненнями — найчастіше брехливими. Говорять не правду, а те, що народ хоче почути. Навперебій обіцяють негайно зробити все те, чого ніколи не зроблять.
Народна мудрість говорить: щоб пізнати людину, визначити її громадянську цінність, придатність до надзвичайно важливої діяльності, не досить почути від неї самої, хто вона є. Бо всі, навіть найбільші негідники, щоб увійти в довіру до народу, вихваляються міфічними «досягненнями», приховуючи непривабливу правду про себе. Щоб дати об’єктивну оцінку кандидатам, потрібно мати достеменну інформацію про них. Для цього важливо знати все: хто вони і звідки, де і як навчалися, де, ким і як працювали, хто їхні друзі, брати, куми, свати. Оскільки йдеться про кандидатів на політичну посаду, виборці мають знати, хто з них справді українець за духом, за світоглядом і переконаннями. А хто хахол-пристосуванець. Маємо знати також, де була і що робила людина у переломні, революційні дні. Перебувала вона з народом на київському і бориспільському Майданах чи переховувалася в теплому кабінеті? Чи допомагала нашій армії? А також подумати: за якого кандидата проголосували б розстріляні януковицькими бандитами учасники Небесної Сотні? За яких депутатів, за яку Україну віддали наші герої свої молоді життя?! Відповідь відома: ці новітні мученики, якби були живими, голосували б за своїх побратимів.
Крім названих, існує ще один, дуже важливий і принциповий критерій оцінки людських, моральних, громадянських і політичних якостей кандидатів, який має служити для нас провідною зорею. Памятаймо: вибори проводяться в рік відзначення 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка. Якщо хтось вагаєтеся, за кого ж віддати свій єдиний голос, хай запитає себе: а за кого ж із нинішніх кандидатів проголосував би Тарас Григорович?! Якими критеріями вибору керувався б наш геніальний поет і мислитель? Адже всім відомо: великий син України ніколи не терпів брехні, фальші, подвійних стандартів, продажності і навіть найменшої зради. Ненавидів, зневажав і гостро викривав моральних виродків, перевертнів, москвофілів, кирпогнучкошиєнків. На підставі знань літературної творчості Великого Кобзаря і його біографії стверджую: Тарас Шевченко, якби був нашим сучасником, віддав би свій голос тільки за Ярослава Годунка — єдиного кандидата, який відповідає зазначеним вище критеріям щирого патріотизму, справжнього героїзму, незрадливості, прагнення безкорисливої праці на добро України і нашого народу. Для успішної і продуктивної депутатської діяльності Ярослав Миколайович має всі дані: гострий розум, невтомну енергію, юридичні знання, великий життєвий і політичний досвід, природжену любов до людей і справедливості. Ми, послідовники і духовні спадкоємці Тараса Шевченка, повинні керуватися його точними оцінками людей, явищ і фактів, мудрими і безсмертними заповітами жити задля України. Бо вони правдиві і вічні!
Анатолій Ковальчук