Хорватський сценарій для України
- 20 листопад 2014
- Відгуків: 0
- Переглядів: 302
-
З весни 2014 року Україна увійшла у стадію «гарячої» війни за незалежність. Багато хто з вітчизняних істориків та політологів всі 23 роки повторювали сентенцію про те, що справжня незалежність не може бути отримана природним чи еволюційним шляхом — вона має буцімто лише звойована народом. Ще рік тому ця теорія не мала великої суспільної підтримки — навпаки, все навколо нас говорило про зворотне — Україна хоч повільно але невпинно йшла далі від «совку», адептів Володі Ульянова ставало менше на очах і прапор України виглядав більш природно у поєднання з прапором ЄС — їхня кольорова схожість гріла в нас надію на майбутній спільний шлях та спорідненість цивілізаційного вибору.
Але наш великий (у географічному розумні) північний сусід як класичний невдаха та лузер не міг дозволити нам й далі мирно йти цим шляхом, московіти щиро задавалися питанням — «Почему вы хотите быть свободными и независимыми, вы что, нас не любите?»
До весни 2014 це питання було своєрідною забавкою для української інтелігенції — багато хто намагався по різному пояснити «росіянам» наш європейський вибір. Росіяни або неуважно слухали, або скоріше не змогли зрозуміти почутого. Тому у 2014 році їхнє ординське минуле підказало їм звичайну модель поведінки — на суперечку з інтелігентами краще одразу приїжджати на танку, це дозволить краще і швидше переконати у своїй правоті. Тим більше, що московіти завжди вважали танки найкращим аргументом на всі випадки — якщо жартома зібрати всі радянські танки які стоять (або донедавна стояли) на постаментах у Європі, то їх би вистачило озброїти невеличку європейську армію. Коли московіти за своїм переконанням звільняли якусь країну, ви думаєте вони на знак своєї присутності ставили пам’ятник якомусь відомому російському письменнику? Зовсім ні! Вони одразу ставили пам’ятник танку. Це альфа і омега російського менталітету, в Золотій орді таку пошану мали коні, як засіб для швидкого завоювання великих територій, у ХХ столітті танки замінили коней, але сакральний зміст саме той — Великоординський!
Але Україна не перша країна, хто проходить тяжкий шлях боротьби за незалежність і слід уважно придивитися до успішних прикладів інших країн.
Так у Хорватії на початку 90-х років сербська меншість почала проводити політику відокремлення від Хорватії. Було проведено пару дуже сумнівних референдумів, на яких начебто було проголосовано за відокремлення великої частини території Хорватії у Республіку Сербську Країну. Дуже швидко дійшло до бойових дій і за підтримки Белграду сербські сепаратисти захопили значну територію Хорватії — понад 25%! Ситуація для Хорватії ускладнювалася ще тим, що через географічні особливості, вона була фактично розділена на три окремі частини (анклави). Але хорвати не занепали духом, навпаки, три роки вони готували армію і поліцію до рішучої відповіді — вони отримали військову допомогу від країн НАТО і були сповнені рішучості повернути територію своєї країни. 4 серпня 1995 року уряд Хорватії почав операцію під назвою «Буря» і вже за 84 години було відновлено хорватський конституційно-правовий порядок на всіх захоплених сербськими сепаратистами територіях, окрім східної Славонії. Операція «Буря» стала ключовою військовою акцією, що поклала край вітчизняній війні в Хорватії. Протягом операції за участю майже 200 000 хорватських вояків визволено 10 400 квадратних кілометрів або 18,4 відсотка від загальної площі Хорватії. Операція «Буря» — це найвідоміша і наймасштабніша операція хорватської армії та символ війни Хорватії за незалежність. Хоча вона і не привела до визволення всієї країни, «Буря» вважається кінцем війни в Хорватії, а в Боснії і Герцеговині вона відіграла ключову роль, розблокувавши Біхацький анклав. Нею змінено стратегічне співвідношення сил у регіоні на користь хорватської армії. Ймовірно, найважливішим результатом є очевидна поразка концепції Великої Сербії на землях Хорватії та створення передумови для припинення війни в Боснії і Герцеговині.
Важливою відміною не на користь України є те, що сербських сепаратистів у Хорватії підтримував лише Белград, а сепаратистів на сході Україні підтримує озброєна до зубів Росія, яка знаходиться в оскаженінні і погрожує всьому світу ядерною зброєю.
Ситуація важка, але не критична. Наведу трохи цифр: площа територій «ДНР» та «ЛНР» приблизно по 8500 кв. км кожна, а разом біля 17 000 кв. км. Площа України без Криму — біля 577550 кв. км . Отже у відсотках загальна площа ДНР та ЛНР складає приблизно 3 % від території України, навіть без урахування Криму. Отже Україна може повернути захоплені території і приклад Хорватії це повністю підтверджує. Просто слід зробити декілька важливих висновків:
1. Ми мусимо підготуватися і виграти саме ВІЙНУ, ніякі переговори території нам не повернуть;
2. Військова операція має бути дуже швидкою, тоді буде менше жертв і економічних втрат;
3. За нас це ніхто не зробить, максимум ми можемо отримати від інших країн технічну допомогу, але тільки українські військові власноруч зможуть повернути наш прапор на ті землі.
Отже розмови про те, що Україні не можна воювати ведуть або наші вороги, або неуки, просто воювати треба швидко та вміло, а війну закінчувати не миром, а перемогою!
А там вже і пісню гарну заспіваємо «Поховали москаля край дороги»……
Але наш великий (у географічному розумні) північний сусід як класичний невдаха та лузер не міг дозволити нам й далі мирно йти цим шляхом, московіти щиро задавалися питанням — «Почему вы хотите быть свободными и независимыми, вы что, нас не любите?»
До весни 2014 це питання було своєрідною забавкою для української інтелігенції — багато хто намагався по різному пояснити «росіянам» наш європейський вибір. Росіяни або неуважно слухали, або скоріше не змогли зрозуміти почутого. Тому у 2014 році їхнє ординське минуле підказало їм звичайну модель поведінки — на суперечку з інтелігентами краще одразу приїжджати на танку, це дозволить краще і швидше переконати у своїй правоті. Тим більше, що московіти завжди вважали танки найкращим аргументом на всі випадки — якщо жартома зібрати всі радянські танки які стоять (або донедавна стояли) на постаментах у Європі, то їх би вистачило озброїти невеличку європейську армію. Коли московіти за своїм переконанням звільняли якусь країну, ви думаєте вони на знак своєї присутності ставили пам’ятник якомусь відомому російському письменнику? Зовсім ні! Вони одразу ставили пам’ятник танку. Це альфа і омега російського менталітету, в Золотій орді таку пошану мали коні, як засіб для швидкого завоювання великих територій, у ХХ столітті танки замінили коней, але сакральний зміст саме той — Великоординський!
Але Україна не перша країна, хто проходить тяжкий шлях боротьби за незалежність і слід уважно придивитися до успішних прикладів інших країн.
Хорватія як приклад для України. Операція «Буря»
Останні серйозні війни на території Європи проходили у 90-х роках ХХ століття на території колишньої Югославії.Так у Хорватії на початку 90-х років сербська меншість почала проводити політику відокремлення від Хорватії. Було проведено пару дуже сумнівних референдумів, на яких начебто було проголосовано за відокремлення великої частини території Хорватії у Республіку Сербську Країну. Дуже швидко дійшло до бойових дій і за підтримки Белграду сербські сепаратисти захопили значну територію Хорватії — понад 25%! Ситуація для Хорватії ускладнювалася ще тим, що через географічні особливості, вона була фактично розділена на три окремі частини (анклави). Але хорвати не занепали духом, навпаки, три роки вони готували армію і поліцію до рішучої відповіді — вони отримали військову допомогу від країн НАТО і були сповнені рішучості повернути територію своєї країни. 4 серпня 1995 року уряд Хорватії почав операцію під назвою «Буря» і вже за 84 години було відновлено хорватський конституційно-правовий порядок на всіх захоплених сербськими сепаратистами територіях, окрім східної Славонії. Операція «Буря» стала ключовою військовою акцією, що поклала край вітчизняній війні в Хорватії. Протягом операції за участю майже 200 000 хорватських вояків визволено 10 400 квадратних кілометрів або 18,4 відсотка від загальної площі Хорватії. Операція «Буря» — це найвідоміша і наймасштабніша операція хорватської армії та символ війни Хорватії за незалежність. Хоча вона і не привела до визволення всієї країни, «Буря» вважається кінцем війни в Хорватії, а в Боснії і Герцеговині вона відіграла ключову роль, розблокувавши Біхацький анклав. Нею змінено стратегічне співвідношення сил у регіоні на користь хорватської армії. Ймовірно, найважливішим результатом є очевидна поразка концепції Великої Сербії на землях Хорватії та створення передумови для припинення війни в Боснії і Герцеговині.
Що ми маємо сьогодні і що Україні робити далі?
Аналогій між ситуацією в Україні та Хорватії дуже багато — і там і тут є агресивна іншомовна меншість, яка в принципі не хоче майбутнього — вона хоче повернення в минуле, і там і тут є збройна підтримка сепаратистів ззовні, і там і тут є повна економічна та фінансова нежиттєздатність захоплених сепаратистами територій без підтримки ззовні.Важливою відміною не на користь України є те, що сербських сепаратистів у Хорватії підтримував лише Белград, а сепаратистів на сході Україні підтримує озброєна до зубів Росія, яка знаходиться в оскаженінні і погрожує всьому світу ядерною зброєю.
Ситуація важка, але не критична. Наведу трохи цифр: площа територій «ДНР» та «ЛНР» приблизно по 8500 кв. км кожна, а разом біля 17 000 кв. км. Площа України без Криму — біля 577550 кв. км . Отже у відсотках загальна площа ДНР та ЛНР складає приблизно 3 % від території України, навіть без урахування Криму. Отже Україна може повернути захоплені території і приклад Хорватії це повністю підтверджує. Просто слід зробити декілька важливих висновків:
1. Ми мусимо підготуватися і виграти саме ВІЙНУ, ніякі переговори території нам не повернуть;
2. Військова операція має бути дуже швидкою, тоді буде менше жертв і економічних втрат;
3. За нас це ніхто не зробить, максимум ми можемо отримати від інших країн технічну допомогу, але тільки українські військові власноруч зможуть повернути наш прапор на ті землі.
Отже розмови про те, що Україні не можна воювати ведуть або наші вороги, або неуки, просто воювати треба швидко та вміло, а війну закінчувати не миром, а перемогою!
Коли?
Слід пам’ятати, всі люди смертні. Той Князь Темряви, який сьогодні лякає весь світ ракетами і здається непереможним, колись теж отримає невелику площу у кремлівському мурі. З цього моменту імперія почне хитатися і вочевидь розвалиться, бо там немає майбутнього, вони давно від нього колективно відмовилися заради вигаданого минулого. І цей час не за горами, отже ми маємо максимально ефективно підготуватися, щоб провести свою «Бурю».А там вже і пісню гарну заспіваємо «Поховали москаля край дороги»……
Сергій Шахов,
український політик, громадський діяч та підприємець
obozrevatel.com/blogs/36540-horvatskij-stsenarij-dlya-ukraini.htm