Пам'яті Небесної Сотні! Майдан — це назавжди!
- 10 квітня 2014
- Відгуків: 0
- Переглядів: 298
Люди, які ми всі різні! Жінки і чоловіки, віруючі і ті, хто лише робить вигляд, що схиляється перед святими іконами, такі,що засуджують всіх і все, або ті, що просто роблять свої справи по совісті, яку заклали Батько і Мати! Правильно вчив Бенджамін Спок — великий американський педіатр, вихователь і філософ: дитину потрібно виховувати до тих пір, поки вона може поміститися поперек дитячого ліжечка! Все наступне у житті людини не здатне кардинально її змінити. Можна з цим погоджуватися, а можна чинити цьому спротив, але закони природи й енергію всесвіту не обдуриш!
Ми любимо своїх батьків, ми любимо своїх дітей, більшість з нас терпляче ставиться до сусідів і просто перехожих, які інколи не відповідають тим же. У вільному суспільстві люди йдучи назустріч один одному, завжди посміхнуться; вони завжди з повагою ставляться до успіхів і до досягнень своїх друзів і близьких (як хочеться, щоб це було сказано про нас, громадян України)!
Революція Гідності — так народ назвав події, які почалися 21 листопада 2013 року на Майдані. Повстання почалося проти всіх історичних правил: вночі 30 листопада «відморожений» «Беркут» по-звірячому побив наших дітей, студентів, журналістів, причому бив не гумовими, а бойовими кийками. А далі активісти з Євромайдану і кияни вночі йшли, бігли на допомогу постраждалим від міліції і готові були негайно силою знищити владу Януковича!
Агітатори з півночі співають, що в Україні переворот. Так, переворот, але він відбувся не біля Банкової, а в свідомості людей. Може, не в усіх і не відразу, але обов"язково добрі думки перемагають тупі, байдужість, принцип «чим гірше, тим краще», помилкову думку, що люди можуть змінити владу тільки через вибори, жадібність і багато інших наших вад і недоліків.
Громадяни України зупинять тих, хто ґвалтував Україну останні 23 роки! Майданівці протестували, прикриваючись дерев’яними щитами, з вірою у перемогу добра беззбройними йшли в бій проти озброєних до зубів захисників «золотого унітазу»! Йшли вперед, щоб захистити наше право на гідне життя: коли нас — людей з вулиці — стоячи зустрічатимуть чиновники в кабінетах влади, коли наші постарілі і немічні батьки будуть мати достатньо грошей для заслуженої пенсії; життя, у якому школярі та студенти з величезним бажанням будуть вбирати ази наук, а не ловити по містах і селах озброєних «тітушок» і «беркутівців», щоб захистити своє місто; життя, у якому військові і міліція будуть матеріально забезпечені, як у Європі, а свою форму будуть носити з гордістю і честю!
Події минулих чотирьох з гаком місяців не обійшли стороною і наш любий Бориспіль. З перших днів активісти на нашому Майдані (а він був і на площі, а часом переміщався до міської ради) домагалися головного — геть «регіоналівську» владу! Більше 4000 бориспільців брали участь у гарячих подіях на Майдані у Києві, у бориспільських Майданах — біля «старої пожарки», розвилці Іванкова, у Глибокому, Рогозові, Ревному, аеропорту та інших точках протистояння! Це повстання простих громадян: робітників і сільських трударів, школярів, студентів і викладачів, медиків і підприємців, депутатів і безпартійних, молоді і пенсіонерів — всіх високоморальних людей з чистою совістю і не байдужих до подій того часу!
Воїни з Борисполя показали свою доблесть і на барикадах Майдану Києва. Легендарна Друга сотня Самооборони — це та сотня, у якій і в цей час служить Євген, наш бориспільський солдат-десятник, це та сотня, біля якої, ймовірно, і було покладено край правлінню хама і путінського васала! Барикада біля Будинку профспілок, котру боронила Друга сотня і «Правий сектор», була атакована двома бойовими машинами (БТР). У цьому нерівному двобої кількох десятків тонн заліза і воїнів на барикадах взяла гору пристрасть патріотизму українського народу! Рідкісні відеокадри знищення бойових машин в центрі Києва в перші години були переглянуті сотнями тисяч людей у «Ютубі». Мені пощастило спілкуватися з Євгеном, Олегом та іншими хлопцями, які воювали за нас, наших дітей і онуків. Вони скромні і водночас сильні духом люди, які заслуговують нагород, але в розмові зі мною і Надією з Борисполя ні про що не просили, їм було просто приємно поспілкуватися з нами, бориспільцями, про мирне життя, дізнатися, як ми на місцях продовжуємо те, що вони почали в Києві. Нині самооборонівці проходять службу в 1-му батальйоні Національної гвардії України. Вони не стали жорстокими, не загрубіли під свистом куль і з палаючими в руках «коктейлями Молотова», але стали справжніми козаками, такими козаками, які колись несли ратну службу в Запорізькій Січі. Банально, але повторю знамениту фразу «тільки та революція чогось варта, яка вміє захищатися»!
А ми, хто вважає себе громадянами України, які обожнюють землю, на якій живуть, зобов’язані підтримувати і духовно і матеріально хлопців, котрі захищають нашу свободу! Знаю, зараз багато статей закінчуються проханнями про допомогу, і я не буду оригінальним, щоб відмовитися від цього. Прошу не для себе — прошу, допомогти дружині Євгена, який особисто підпалив бронемашину, обороняючи барикаду спільно з хлопцами сотні. Дружина Євгена декілька днів була з чоловіком на Майдані, отримала опіки дихальних шляхів від застосованого «беркутівцями» невідомого газу, а з грошима сутужно. Також потрібна матеріальна допомога на закупівлю авіа- та спеціальних запчастин для авіаційної бригади, розташованої в районі міста Борисполя. На кордонах досі неспокійно, і від бойової потужності нашої української армії залежить наша мирне життя! Бажаючим надати суттєву допомогу прошу телефонувати за номером: 068-725-48-30
Революція триває: система влади буде іншою, територіальні об’єднання громадян вирішуватимуть усе, а людей, які звикли жити на незароблені гроші, суспільство змусить піти з кабінетів, адже в країні суцільна нестача робочої сили!
Та й влада буде тепер слугою для нас усіх, ми наймемо підзвітних народові менеджерів, що виконують нашу волю, волю платників податків, буде прийнята нова, людська Конституція України, і ми вже знаємо, як захистити її, і не дозволимо нікому зневажати права громадян.
Ми любимо своїх батьків, ми любимо своїх дітей, більшість з нас терпляче ставиться до сусідів і просто перехожих, які інколи не відповідають тим же. У вільному суспільстві люди йдучи назустріч один одному, завжди посміхнуться; вони завжди з повагою ставляться до успіхів і до досягнень своїх друзів і близьких (як хочеться, щоб це було сказано про нас, громадян України)!
Революція Гідності — так народ назвав події, які почалися 21 листопада 2013 року на Майдані. Повстання почалося проти всіх історичних правил: вночі 30 листопада «відморожений» «Беркут» по-звірячому побив наших дітей, студентів, журналістів, причому бив не гумовими, а бойовими кийками. А далі активісти з Євромайдану і кияни вночі йшли, бігли на допомогу постраждалим від міліції і готові були негайно силою знищити владу Януковича!
Агітатори з півночі співають, що в Україні переворот. Так, переворот, але він відбувся не біля Банкової, а в свідомості людей. Може, не в усіх і не відразу, але обов"язково добрі думки перемагають тупі, байдужість, принцип «чим гірше, тим краще», помилкову думку, що люди можуть змінити владу тільки через вибори, жадібність і багато інших наших вад і недоліків.
Громадяни України зупинять тих, хто ґвалтував Україну останні 23 роки! Майданівці протестували, прикриваючись дерев’яними щитами, з вірою у перемогу добра беззбройними йшли в бій проти озброєних до зубів захисників «золотого унітазу»! Йшли вперед, щоб захистити наше право на гідне життя: коли нас — людей з вулиці — стоячи зустрічатимуть чиновники в кабінетах влади, коли наші постарілі і немічні батьки будуть мати достатньо грошей для заслуженої пенсії; життя, у якому школярі та студенти з величезним бажанням будуть вбирати ази наук, а не ловити по містах і селах озброєних «тітушок» і «беркутівців», щоб захистити своє місто; життя, у якому військові і міліція будуть матеріально забезпечені, як у Європі, а свою форму будуть носити з гордістю і честю!
Події минулих чотирьох з гаком місяців не обійшли стороною і наш любий Бориспіль. З перших днів активісти на нашому Майдані (а він був і на площі, а часом переміщався до міської ради) домагалися головного — геть «регіоналівську» владу! Більше 4000 бориспільців брали участь у гарячих подіях на Майдані у Києві, у бориспільських Майданах — біля «старої пожарки», розвилці Іванкова, у Глибокому, Рогозові, Ревному, аеропорту та інших точках протистояння! Це повстання простих громадян: робітників і сільських трударів, школярів, студентів і викладачів, медиків і підприємців, депутатів і безпартійних, молоді і пенсіонерів — всіх високоморальних людей з чистою совістю і не байдужих до подій того часу!
Воїни з Борисполя показали свою доблесть і на барикадах Майдану Києва. Легендарна Друга сотня Самооборони — це та сотня, у якій і в цей час служить Євген, наш бориспільський солдат-десятник, це та сотня, біля якої, ймовірно, і було покладено край правлінню хама і путінського васала! Барикада біля Будинку профспілок, котру боронила Друга сотня і «Правий сектор», була атакована двома бойовими машинами (БТР). У цьому нерівному двобої кількох десятків тонн заліза і воїнів на барикадах взяла гору пристрасть патріотизму українського народу! Рідкісні відеокадри знищення бойових машин в центрі Києва в перші години були переглянуті сотнями тисяч людей у «Ютубі». Мені пощастило спілкуватися з Євгеном, Олегом та іншими хлопцями, які воювали за нас, наших дітей і онуків. Вони скромні і водночас сильні духом люди, які заслуговують нагород, але в розмові зі мною і Надією з Борисполя ні про що не просили, їм було просто приємно поспілкуватися з нами, бориспільцями, про мирне життя, дізнатися, як ми на місцях продовжуємо те, що вони почали в Києві. Нині самооборонівці проходять службу в 1-му батальйоні Національної гвардії України. Вони не стали жорстокими, не загрубіли під свистом куль і з палаючими в руках «коктейлями Молотова», але стали справжніми козаками, такими козаками, які колись несли ратну службу в Запорізькій Січі. Банально, але повторю знамениту фразу «тільки та революція чогось варта, яка вміє захищатися»!
А ми, хто вважає себе громадянами України, які обожнюють землю, на якій живуть, зобов’язані підтримувати і духовно і матеріально хлопців, котрі захищають нашу свободу! Знаю, зараз багато статей закінчуються проханнями про допомогу, і я не буду оригінальним, щоб відмовитися від цього. Прошу не для себе — прошу, допомогти дружині Євгена, який особисто підпалив бронемашину, обороняючи барикаду спільно з хлопцами сотні. Дружина Євгена декілька днів була з чоловіком на Майдані, отримала опіки дихальних шляхів від застосованого «беркутівцями» невідомого газу, а з грошима сутужно. Також потрібна матеріальна допомога на закупівлю авіа- та спеціальних запчастин для авіаційної бригади, розташованої в районі міста Борисполя. На кордонах досі неспокійно, і від бойової потужності нашої української армії залежить наша мирне життя! Бажаючим надати суттєву допомогу прошу телефонувати за номером: 068-725-48-30
Революція триває: система влади буде іншою, територіальні об’єднання громадян вирішуватимуть усе, а людей, які звикли жити на незароблені гроші, суспільство змусить піти з кабінетів, адже в країні суцільна нестача робочої сили!
Та й влада буде тепер слугою для нас усіх, ми наймемо підзвітних народові менеджерів, що виконують нашу волю, волю платників податків, буде прийнята нова, людська Конституція України, і ми вже знаємо, як захистити її, і не дозволимо нікому зневажати права громадян.
В. М. Мінка,
голова Бориспільської народної ради