У що виллється самостійність для реґіонів — думки експертів
- 24 квітня 2014
- Відгуків: 0
- Переглядів: 292
-
Реформа по децентралізації влади, яку збирається впровадити влада, передбачає, що в реґіонах залишатиметься більше зароблених ними грошей, і цими засобами вони зможуть розпоряджатися самостійно. Зараз основна частина грошей, які отримали реґіони, перераховуються в Київ і вже з центру перерозподіляються. Але в Україні за минулий рік тільки 6 реґіонів віддало до державного бюджету більше коштів, ніж отримали зі столиці (див. інфографіку). А ось інші області можуть і не зрадіти самостійності, яку їм запропонує влада, — адже їм тоді доведеться не чекати грошей з Києва, а активно заробляти їх самостійно і, можливо, навіть запроваджувати місцеві податки.
Ціна самостійності. Експерти вважають, що дати реґіонам повну свободу дій неможливо. «Повне самоврядування — це утопія. Об’єктивно є частина держбюджету, яка повинна генеруватися в центрі, — наприклад, соцвиплати, оборона тощо», — підкреслює президент Центру антикризових досліджень Ярослава Жалило.
«Якщо ми говоримо про децентралізацію, то за умовчанням усі повноваження йдуть на місця. А вже там повинні вирішувати, які з них передати в центр: Києву логічно віддати держбезпеку і зовнішню політику. Потім вирішуватиметься, скільки коштують ті повноваження, які передані в центр, і тоді вже знизу формуються бюджети і держбюджет. Але треба пам’ятати, що ситуація з дотаційністю певних реґіонів — не фіксована. В один момент реґіон може бути дотаційним, в інший — ні. Ситуація змінюється», — говорить директор Центру світової економіки і міжнародних відносин НАН України Олег Устенко.
Європа. «Найоптимальніший варіант для України — це моделі Британії або Франції (відрізняються рівнями держбюджету і назвами адмінодиниць. — Авт.). У Британії графства самі відповідають за наповнення бюджету, а в центр іде тільки ПДВ. Податок на прибуток, в першу чергу, повинен залишитися на місцях. Тоді місцева влада, навіть голова найменшого селища, буде зацікавлена в тому, щоб у них реєструвалися і працювали підприємства. Так, буде конкуренція між реґіонами, зате не буде все замикатися на Києві, як зараз.
Повинно бути так: хочете жити багатше — будь ласка, залучайте інвесторів, створюйте робочі місця, розвивайте бізнес», — розповів виданню «Сегодня» президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко.
РФ і США. А ось російська або американська федеральна модель Україні не підходять, упевнена Жалило (у цих країнах трирівневі бюджети — федеральний, суб’єктів федерації і місцевих. — Авт.)
«Треба комбінувати моделі, спираючись на досвід унітарних країн. Федеральна модель, коли реґіон повністю сам формує свій бюджет, не для України: у нас немає практики формування самостійних податкових систем, ефективної системи контролю за сплатою таких податків, а також культури їх сплати.
У результаті дроблення державного бюджету призведе до того, що по всій країні різко знизиться податкоспроможність, а паралельно — й ефективність центру з вирівнювання рівня життя в реґіонах».
«У США розмір місцевих податків відрізняється від штату до штату — наприклад, податку з нерухомості. Те ж саме в Польщі — в різних воєводствах можуть бути різні податки. І я не бачу нічого страшного в таких моделях», — не погоджується Устенко. Проте незалежно від того, яка схема буде обрана, важливо зацікавити реґіон у розвитку, підкреслює Жалило: «Поьрібно, щоб фінансування реґіону прямо залежало від того, наскільки ефективно працює у ньому бізнес. Нині у нас реґіон зацікавлений тільки в тому, щоб була зайнятість і платилися зарплати.
Місцева влада повинна отримати можливість вводити місцеві податки. І за їхній рахунок перерозподіляти виплати і надбавки по реґіону. Також важливо, щоб паралельно відбувалася децентралізація повноважень»
Ціна самостійності. Експерти вважають, що дати реґіонам повну свободу дій неможливо. «Повне самоврядування — це утопія. Об’єктивно є частина держбюджету, яка повинна генеруватися в центрі, — наприклад, соцвиплати, оборона тощо», — підкреслює президент Центру антикризових досліджень Ярослава Жалило.
«Якщо ми говоримо про децентралізацію, то за умовчанням усі повноваження йдуть на місця. А вже там повинні вирішувати, які з них передати в центр: Києву логічно віддати держбезпеку і зовнішню політику. Потім вирішуватиметься, скільки коштують ті повноваження, які передані в центр, і тоді вже знизу формуються бюджети і держбюджет. Але треба пам’ятати, що ситуація з дотаційністю певних реґіонів — не фіксована. В один момент реґіон може бути дотаційним, в інший — ні. Ситуація змінюється», — говорить директор Центру світової економіки і міжнародних відносин НАН України Олег Устенко.
Європа. «Найоптимальніший варіант для України — це моделі Британії або Франції (відрізняються рівнями держбюджету і назвами адмінодиниць. — Авт.). У Британії графства самі відповідають за наповнення бюджету, а в центр іде тільки ПДВ. Податок на прибуток, в першу чергу, повинен залишитися на місцях. Тоді місцева влада, навіть голова найменшого селища, буде зацікавлена в тому, щоб у них реєструвалися і працювали підприємства. Так, буде конкуренція між реґіонами, зате не буде все замикатися на Києві, як зараз.
Повинно бути так: хочете жити багатше — будь ласка, залучайте інвесторів, створюйте робочі місця, розвивайте бізнес», — розповів виданню «Сегодня» президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко.
РФ і США. А ось російська або американська федеральна модель Україні не підходять, упевнена Жалило (у цих країнах трирівневі бюджети — федеральний, суб’єктів федерації і місцевих. — Авт.)
«Треба комбінувати моделі, спираючись на досвід унітарних країн. Федеральна модель, коли реґіон повністю сам формує свій бюджет, не для України: у нас немає практики формування самостійних податкових систем, ефективної системи контролю за сплатою таких податків, а також культури їх сплати.
У результаті дроблення державного бюджету призведе до того, що по всій країні різко знизиться податкоспроможність, а паралельно — й ефективність центру з вирівнювання рівня життя в реґіонах».
«У США розмір місцевих податків відрізняється від штату до штату — наприклад, податку з нерухомості. Те ж саме в Польщі — в різних воєводствах можуть бути різні податки. І я не бачу нічого страшного в таких моделях», — не погоджується Устенко. Проте незалежно від того, яка схема буде обрана, важливо зацікавити реґіон у розвитку, підкреслює Жалило: «Поьрібно, щоб фінансування реґіону прямо залежало від того, наскільки ефективно працює у ньому бізнес. Нині у нас реґіон зацікавлений тільки в тому, щоб була зайнятість і платилися зарплати.
Місцева влада повинна отримати можливість вводити місцеві податки. І за їхній рахунок перерозподіляти виплати і надбавки по реґіону. Також важливо, щоб паралельно відбувалася децентралізація повноважень»
segodnya.ua