10 причин проголосувати за Олега Тягнибока
- 22 травня 2014
- Відгуків: 0
- Переглядів: 334
-
Багато болю принесли українцям драматичні події Революції Гідності, під час яких загинула Небесна Сотня — кращі з кращих українців. Але доля приготувала нації іще одне випробування: на виснажену правлінням Януковича та революційними подіями Україну поклав око підступний зовнішній аґресор, який з допомогою засланих диверсантів та проплачених сепаратистів силується розхитати ситуацію в Україні. У цих умовах президентські вибори 25 травня дають Україні не виконуючого обов’язки президента, а президента, який буде обраний всенародно, що вкрай невигідно кремлівському агресору. Чому ж на цих виборах українцям потрібно не піддаватися на політтехнології та зомбування з екранів телевізора, а віддати свій голос саме за Олега Тягнибока.
Бо тоді, хто б не виграв вибори, — змушений буде брати до уваги виборців Олега Тягнибока
Ці вибори — це вибори не облич, а ідеологій, команд, систем поглядів і переконань. Тому у першому турі люди обов’язково мають віддати голос саме за того кандидата, чия програма для них є найближчою за духом, а особистісні характеристики якнайбільше підходять на посаду президента тієї, власне, УКРАЇНСЬКОЇ України, за яку віддавала свої життя Небесна сотня. Адже якщо у першому турі лідер «Свободи» набере велику кількість голосів, опісля, хто б не виграв вибори, він змушений буде брати до уваги думку виборців Олега Тягнибока. Бо якщо цих виборців виявиться багато — їхні погляди та потреби уже не можна буде проіґнорувати.Досвідчений та успішний політик
Олег Тягнибок — досвідчений політик, початки його політичної діяльності сягають часів студентської Революції на граніті. За цей час, попри численні свідомо поширювані антисвободівські міфи та спротив усіх без винятку влад, які панували в Україні, —він провів націоналістичне Всеукраїнське об’єднання «Свобода» крізь роки замовчування та несприйняття і з невеликої партії перетворив на потужну та впливову парламентську політичну силу. Здійснив це без грошей та без медіаресурсів, попри оббріхування та очорнення з боку олігархічних ЗМІ. А націоналістична ідеологія за цей час поширилася на територію східних областей України та щороку здобуває все більше прихильників.
За Олегом Тягнибоком — реальна, а не бутафорна політична сила, тисячі свободівців у різних куточках України
Олег Тягнибок — лідер реальної, а не бутафорної політичної сили. За його плечима — багатотисячна команда однодумців, у якій є історики, аналітики, гуманітарії, економісти. Є депутати, міністри та голови облдержадміністрацій. А також — реальне багатотисячне рядове членство, яке виходить на велелюдні акції протесту, роздає газети, веде реальну, а не віртуальну вуличну боротьбу. «Свободівці» об’єднані не жадобою грошей чи інших преференцій — об’єднані націоналістичними ідеями та переконаннями.Один з лідерів «Майдану». «Свобода» Олега Тягнибока була чорноробом Революції Гідності. Свідчення того — 19 убитих, 125 поранених…
Під час Революції Гідності Олег Тягнибок щодня на Майдані. Тут і його членство. Воно — скрізь. Серед сотників і активістів. Воно забезпечує життєдіяльність Майдану, піклується про утримання революційних будинків, будує і боронить барикади, з камінням та «коктейлями Молотова» піднімається в атаку на спецпризначенців від Януковича, хоча про це на той час і не можна казати вголос. А підприємці зі «Свободи» дають кошти на будівництво сцени, на харчування, на інші потреби під час революційних подій. Лідер «Свободи» по кілька годин на день спілкується з майданівцями, повсякчас виступає зі сцени, дає відповіді на всі без винятку, у тім числі й вельми непрості, запитання. 18 лютого, під час нападу на Майдан тітушок та силовиків, Олег Тягнибок разом з побратимами-«свободівцями» виводить колону поранених з Маріїнського парку — це понад 60 людей, визволяє ув’язнених з автозаків. Місія Олега Тягнибока під час Революції Гідності — об’єднавча. На відміну від деяких інших політиків, він не розколює, а об’єднує опозицію, піднімаючись над власними амбіціями і партійними інтересами, бо повсякчас пам’ятає: поодинці режим Януковича, який підпирається Кремлем, не здолати. Ця об’єднавча місія часом дорого коштує лідерові «Свободи», зокрема — втрат у власному рейтингу та рейтингу його політичної сили. Але інтереси держави — важливіші.З революційних подій «Свобода» виходить з важкими втратами: 19 загиблих «свободівців» та прихильників об’єднання. Іще 123 — отримали поранення. Є серед поранених «свободівців» ті, що залишилися без очей, втратили руку чи ногу. Тому для «Свободи» завершити Революцію Гідності — не порожні слова, а — справа честі.
Програма Майдану ідентична до «Програми захисту українців»
Програма революційного Майдану ідентична до «Програми захисту українців» і передбачає люстрацію та декомунізацію суспільства, нову чесну, не корумповану владу на службі у народу, збереження територіальної цілісності держави. У проекті закону «Про проведення люстрації в Україні», автором якого є Олег Тягнибок, передбачено зокрема люстрацію влади від аґентів Москви, радянських посадовців, поплічників Януковича, фальсифікаторів виборів та корупціонерів. Олег Тягнибок та «Свобода» — за заборону Компартії, Партії реґіонів та інших антиукраїнських сил.Передбачав нинішні події та застерігав про небезпеку Кремля
Упродовж багаторічної політичної діяльності Олег Тягнибок не має ілюзій стосовно антиукраїнських планів Кремля і всі його перестороги, як показують останні події, були пророчими. Олег Тягнибок повсякчас попереджав про імперські амбіції Кремля, агресивний характер «руского міра», вимагаючи закрити та захистити кордони. Попереджав і про небезпеку втрати Криму. Аби попередити анексію півострова Росією, у «Програмі захисту українців» було передбачено провести референдум та оголосили Крим областю України. За проведення такого референдуму «свободівці» зібрали необхідну кількість голосів по всій Україні, але ЦВК не взяла їх до уваги.Славного українського роду, спадковий борець
Олег Тягнибок — це людина зі славного українського роду, у якому переплелися головні віхи непростої, часто трагічної боротьби українців за волю. Серед предків Олега Тягнибока, дух яких дістався йому у спадок, — посол уряду УНР, українські священики, які, попри залякування, не зрікалися віри, люди виняткової стійкості та волі, силу котрих не ламали катування, обшуки, переслідування і заслання. Олег Тягнибок має потужну внутрішню мотивацію до своєї боротьби — його мама Богдана Цегельська-Тягнибок разом з батьками маленькою була заслана на Сибір, де провела сім років. Його прадід, священик Роман Лиско за християнську віру був живцем замурований у тюрмі на Лонцького. Його дядька Петра Скобельського, що залишився у криївці виходжувати пораненого повстанця, розстріляли енкаведисти. Постраждали від терору совєцької влади й інші родичі — український рід Олега Тягнибока був значною мірою винищений радянськими окупантами. Тож у той час, коли деякі інші нинішні політики дерибанили комсомольські гроші і щасливо створювали на них перші приватні кооперативи, Олег Тягнибок голодував на граніті, організовував велопробіг на схід, аби розповідати правду тамтешнім українцям. На відміну від декотрих інших політиків, Олег Тягнибок також служив у війську.Людина середнього достатку, не олігарх і не з олігархами
Олег Тягнибок — людина зі звичайної сім’ї (тато — спортивний лікар, мама — фармацевт) і середнього достатку. Як і більшість українців, живе у звичайній квартирі. Його діти, які, до слова, разом з татом стояли на Майдані, живуть і вчаться в Україні (донька Ярина — на українській філології у Львівському університеті ім. І. Франка, донька Дарина — у коледжі ім. І. Труша), а не за кордоном. Оскільки лідер «Свободи» не з олігархів, не з олігархами і не за олігархів, то саме він спроможний розрубати «гордіїв вузол» вітчизняної політики — сплав влади та олігархату, який звик через вплив у владі обстоювати свої бізнесові інтереси.
Також в основі «Програми захисту українців» — торжество національної та соціальної справедливості. Себто лідер «Свободи» — за подолання прірви між багатими та бідними, за справедливі пенсії та заплати, за потужний середній клас, зокрема — успішну українську інтеліґенцію.
Загартування брудом та чорним піаром
За час своєї політичної діяльності Олег Тягнибок пережив чимало хвиль оббріхування та незаслуженого поливання брудом на замовлення влади та олігархів. Проти нього навіть було порушено карну справу за висловлювання на Яворині (ці висловлювання, до речі, були свідомо перекручені, аби запроторити за ґрати і знищити молодого перспективного політика). Однак Олег Тягнибок виграв щодо Яворини дев’ять судів! А ці непрості події не зламали його, а лише загартували. Навіть і сьогодні, коли проти «Свободи» і Олега Тягнибока цілеспрямовано працює низка ЗМІ, такі, зокрема, як газета «Експрес», усі телеканали медіа-магната, мера Львова Андрія Садового, це не заважає «Свободі» рухатися вперед і просто робити свою справу — боротися за своїх ідей та переконання. Коли журналісти запитують Олега Тягнибока, чи не зігнеться він під цією навалою оббріхування і цілеспрямованого цькування, він жартома відповідає, що за 20 років боротьби «Свобода» фактично стала танком, який звик просуватися по бездоріжжю. «А танки, — каже, — бруду не бояться!» Олег Тягнибок ніколи не міняв партійну приналежність, ніколи не пристосовувався до влади, не прогинався під сильніших. Людина з такою послідовністю та вольовими якостями — це, власне, той президент, якого нині до болю потребує Україна.Голос за Олега Тягнибока — це голос проти Путіна
Олег Тягнибок — один з тих, кого найдужче боїться і від самого імені якого шаленіє Кремль. Тому голос за Олега Тягнибока — це голос проти Путіна, проти воєнної агресії Кремля, проти російських шпигунів та засланих для диверсій феесбешних генералів, проти сепаратистів усіх мастей та брехливої кремлівської пропаганди. Це голос за вільну, сильну, незалежну і справді УКРАЇНСЬКУ Україну.Газета ВО «Свобода» № 252