Надійний тил
- 05 вересня 2014
- Відгуків: 0
- Переглядів: 291
-
Якби не волонтери, у такий важливий час в Україні не було б армії. Ціною неймовірних зусиль невеликій кількості людей вдається забезпечувати не тільки добровольчі батальйони, а й цілі підрозділи МВС та Збройних сил України. Хто ж ці люди, щоденним гаслом яких є «Все для армії, все для перемоги!»?Майдан навчив нас довіряти людям. Ми пригощали один одного безкоштовними бутербродами, ми носили гарячий чай на палаючу вулицю Грушевського, де всіх поливали крижаною водою, ми витягували побратимів з-під снайперських куль. Найкращі з нас поклали на вівтар перемоги своє життя. І ми всі разом проводжали їх в останню путь, плакали під душероздираючу «Плине кача…», допомагали сім’ям, що лишилися без батьків, ділилися останнім. І ми перемогли. Нелюдський режим зламався під відчайдушним натиском людяності, доброти і самопожертви.
Часи Майдану закінчилися, до України прийшла війна. Але люди з великим серцем нікуди не поділися. Вони пішли в перші лави добровольчих батальйонів та стали рушійною силою волонтерського руху, що день і ніч невтомно працює заради нашої спільної перемоги — довгоочікуваного миру в рідній країні.
Зовсім різні люди — підприємці чи лікарі, чиновники чи студенти, пожертвували особистим життям та матеріальним благополуччям для нашої спільної мети. Вони взяли на себе відповідальність, яку повинна була нести держава. Але ж держава — це не лише депутати і міністри, це, в першу чергу, ми, прості люди, які хочуть жити в іншій, кращій країні, де не буде корупції, де не буде злиднів, де не буде війни.
З кожним днем волонтерська армія поповнюється новими «бійцями» невидимого фронту, пункти прийому допомоги для війська ростуть, як гриби після дощу, та рахуються вже сотнями.
Один з них нещодавно відкрився в Києві, на Троєщині, на вул. Сулеймана Стальського, 24. Кожен з волонтерів, що тут працюють, відправив на фронт найрідніших — чоловіка, брата, нареченого. Повернути рідних живими, допомогти їм здобути перемогу над ворогом — ось найважливіші цілі, які ставлять перед собою волонтери.
Не встигли вони розпочати активну роботу, як відгукнулись добрі люди і запропонували відкрити філію пункту збору допомоги на Борщагівці. Тепер кожний охочий може принести щось корисне для військових у ветеринарну клініку на вул. Сім’ї Сосніних, 11 — усе це обов’язково буде відправлено для наших солдат на передову.
Але волонтери — це лише провідники, що єднають нашу армію з українським народом. Справжньою рушійною силою волонтерського руху є прості люди — домогосподарки, пенсіонери, бізнесмени — люди з великою душею, що жертвують для армії гроші, речі, їжу. Без шаленої народної підтримки волонтерський рух просто втрачає сенс.
Кожна пожертвувана гривня, пара теплих шкарпеток чи пачка печива додає нашим солдатам сил, дає їм зрозуміти, що про них піклуються, що їх чекають вдома як Героїв. Без перебільшення, кожна, навіть незначна пожертва, допомагає зберегти життя вояків, наближає Україну до Перемоги.
Ми з вами маємо мирне небо над головою, теплі будинки чи квартири, чуємо постріли лише по телевізору тільки завдяки сміливості, героїзму та жертовності наших воїнів. Хлопці, які ще вчора були нашими колегами, вчилися з нами в одному класі, ходили одними вулицями, сьогодні вдягли солдатське взуття, взяли до рук зброю лише для того, аби ця війна не постукала у наші домівки, щоб наші діти ходили до школи, гралися на майданчиках, не потрапляючи під обстріл «Градів» чи мінометів.
За все це наші солдати платять надто високу ціну, за наш спокій вони розраховуються своїми життями.
Чи маємо моральне право лишатися осторонь? Чи зможемо дивитися в очі вдовам та сиротам, усвідомлюючи, що пошкодували копійку для порятунку життя їхнього батька?
Допомагати солдатам вижити і перемогти — це наш святий обов’язок.
Як можна допомогти військовим
Пункти прийому гуманітарної допомоги для українських військових:• м. Київ, вул. Сулеймана Стальського, 24.
Режим роботи: будні — 18.00–21:00, вихідні — 15.00–18.00.
• м. Київ, вул. Сім’ї Сосніних, 11 (приміщення ветеринарної клініки).
Режим роботи: будні — 9.00–21.00, вихідні — 9.00–19.00
Необхідно все: від бронежилетів і касок, до їжі і медикаментів.
За довідками звертайтеся по телефону 063 966 68 48.
Також ви можете переказати гроші на картку «ПриватБанку» № 4731 1856 0259 0561 Різниченко Вікторії Ігорівни.
Звіти по використанню коштів будуть опубліковані в наступних номерах газети.
Не лишайтеся осторонь, щоб горе не постукало і у ваші двері!