«Василь Симоненко понад усе любив життя»
- 23 січня 2015
- Відгуків: 0
- Переглядів: 431
-
У Черкаському земляцтві міста Києва відбувся творчий вечір, присвячений 80-річчю від дня народження українського поета, громадського діяча Василя Симоненка.У дружньому колі зібралися земляки поета, його друзі й шанувальники. Серед них подружжя Литвинів — кобзар, заслужений артист України Василь Степанович і поетка та художниця Антоніна Іванівна, художниця Валентина Сергіївна Бердник (дружина Олеся Бердника), бандурист, заслужений артист України Тарас Силенко, один із організаторів хору «Жайворонок» Василь Шикера, письменник Олександр Супрунюк та ін. Звучали спогади і враження від знайомства з Василем Симоненком. Лунали надзвичайно актуальні сьогодні його поезії. Здавалося, що деякі твори написані лише вчора…
Цілий ряд пісень, які вражають своєю глибиною і мудрістю, сучасністю і патріотизмом на слова Симоненка прозвучали у виконанні Василя Литвина: «Чорні від страждання твої очі», «Ні перед ким не станеш спину гнути», «Курдському братові», «Люди — прекрасні, земля — мов казка», «Земле рідна! Мозок мій світліє!»… А Тарас Силенко виконав «Пісню» Василя Симоненка «Що ярами глибокими, степом та лісами», яка стала вже народною.
Антоніна Литвин запропонувала присутнім послухати голос поета — фрагмент запису інтерв’ю з Василем Симоненком. Його скромні і водночас мудрі слова зачіпають до болю: «Найбільше люблю рідну землю… Найбільше боюся нещирих друзів…»
Черкаська земля подарувала Україні не тільки великого Тараса Шевченка, але й геніального поета Василя Симоненка, який назавжди залишився у пам’яті не лише тих, хто його знав, а й майбутніх поколінь, вродливим і зовсім юним. Адже його життя обірвалося у неповних 29 літ… Його, сповненого творчих ідей, запального, любила молодь. Його правдиве, щире, то лірично-ніжне, то особливо гостре слово шанували патріоти України і боялися її вороги. «Він понад усе любив життя!» — так сказала про свого земляка, однодумця, друга юності Василя Симоненка Антоніна Литвин, який підтримав її у важкі роки випробувань долі і радив продовжувати писати.
Мистецький захід прикрасив і портрет Василя Симоненка, який намалювала для своїх учнів присутня на заході філолог Марія Олексіївна Гармаш. А кожна розповідь про поета була своєрідним доповненням до його життєвого портрету, світлого образу великого Українця.
Творчий захід відбувся саме на свято Василів, тож, окрім Василя Симоненка, щирим словом згадали поета Василя Стуса, якого комуністичний режим знищив у таборі Пермської області…
Свято завершилося прадавніми народними колядками, якими вітав Тарас Силенко усіх присутніх і господарів, які гостинно зустрічали гостей.
Лариса ГРОМАДСЬКА.
Фото автора
Актуально
ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО
***
Можливо, знову загримлять гармати,
І танк зімне пшеницю на лану,
І буде плакать і журитись мати,
Коли сини ітимуть на війну.
І хтось востаннє поцілує милу,
І хтось сльозу непрохану змахне,
А може, дехто втратить віру й силу,
Своє життя рятуючи одне.
Але не я… Я квизнути не стану,
Хоч як не буде боляче мені, —
За нашу землю, дорогу й кохану,
Я рад прийнять на себе всі вогні.
За тих дітей, що бігають до школи,
За матерів, змарнілих у труді,
За рідні наші верби довгополі,
За наші дні, прекрасні й молоді.
І тут ні сліз, ні відчаю не треба,
І тут не треба страху і ниття —
Живе лиш той, хто не живе для себе,
Хто для других виборює життя.
22.06.1955
***
Ні перед ким не станеш спину гнути,
Не віддасися ворогу в ясу,
Якщо ти зміг, товаришу, збагнути
Свого народу велич і красу.
09.08.1962