Призначення України — знищення Московської імперії

Античні історики розповідають таку подію. Крез, багатий цар могутньої держави Лідія (існувала за кілька століть до нашої ери на території західної частини нинішньої Туреччини), вирішив розгромити сусідню Персію. Не маючи впевненості в результаті війни, він звернувся за порадою до Дельфійського оракула, знаменитого своїм передбаченнями майбутнього. Отримавши щедрі дари, оракул коротко відповів: «Напавши на Персію, ти зруйнуєш велике царство». Після цього лідійський цар розпочав війну проти не менш могутнього сусіда. Проте його армія зазнала поразки, а сам він потрапив у полон. Крезові посланці ще раз звернулися до оракула: «Нащо ти обманув нашого царя, пообіцявши перемогу над персами?». Оракул відповів: «Я сказав правду про загибель великого царства, але не назвав його. У своїй біді Крез винен сам, бо неправильно витлумачив мої слова». 

 

Невідомо, до якого оракула перед нападом на Україну звертався Путін і яку пораду почув від нього. Московські інтелектуали стверджують, що нинішній господар Кремля дуже забобонний і перед прийняттям усіх рішень не тільки керується висновками аналітичних служб, але й вислуховує відомого астролога. Часто інкогніто відвідує засекречену могилу монгольського завойовника Чингісхана. Там отримує від шаманів-оракулів поради, якими керується у державних справах. Воно й не дивно! Адже нинішня Московська імперія бере свій початок з невеликого Московського князівства, яке виникло як улус, тобто адміністративна одиниця Монгольської імперії. Нащадки Чингіса наблизили до себе покірних і слухняних московських князьків і впродовж декількох сторіч всіляко сприяли їм у розширенні території улусу, допомагали зміцнити владу над захопленими землями. Згодом велика кількість монголо-татарської знаті перейшла на службу до московитів. Таким чином, Московія стала політичною і духовною спадкоємницею імперії диких варварів-ординців. 

Відомо, що головною метою Чингісхана і його наступників було загарбання всіх територій від Тихого до Атлантичного океанів, поневолення і пограбування завойованих народів, тобто встановлення світового панування. Від монголів цю ідею перейняла Московія. Адже до її складу нині входить багато земель, завойованих колись ординцями. Московські правителі впродовж багатьох століть вели загарбницькі війни, в результаті чого приєднали до своєї імперії Сибір, Середню Азію, Кавказ, захопили значні території Східної Європи. Проте ці завоювання не принесли ні добра, ні щастя нікому: ні загарбникам--московитам, ні поневоленим народам. На всій території імперії завжди панували неволя, безправність, бідність, економічна й культурна відсталість. 

Московія завжди боялася впливів довколишнього світу, тому відгороджувалася від нього всіма можливими барєрами. Деяким винятком став Петро І, який змалку був знайомий з німцями і дечого від них навчився. Ставши царем, вирішив запозичити європейський досвід для своєї країни. Але він туди поїхав не через відчинені двері чи ворота, як це роблять усі нормальні люди. За словами їхнього найвідомішого поета, цар «прорубав вікно в Європу». Очевидно, був переконаний, що через дірку у стіні йому і його народові зручніше спілкуватися із зовнішнім світом. Нічого не вдієш--такі менталітет культура у наших сусідів! 

Стає все більш очевидним те, що агресор Путлер і вся його кремлівська банда сподівалися на швидку перемогу над Україною, ослабленою московською агентурою, що багато років перебувала при владі в Києві. Але виродки ганебно прорахувалися. Їхній наступ на нашу землю, на нашу свободу захлинувся. Хоч із деяким запізненням, але демократичний світ у цьому протистоянні став на бік України. Лідери великих держав нарешті усвідомили, що являє собою Московія і ким є кремлівські шизофреніки. Тому викинули недоумкуватого сатаниста Путлера зі свого середовища. Завдяки застосуванню економічних санкцій, зниження ціни на нафту і відтоку інвестиційного капіталу, економіка Московії деградує, щоденно зазнаючи величезних збитків. Щоб зменшити рівень незадоволення народу своїм жалюгідним становищем, Кремль ухвалив рішення знизити ціну на горілку. Нехай, мовляв, від безвиході і темряви «дарагіє сагражданє расіянє» заливають очі алкоголем. У такому стані вони будуть слухняними і беззаперечно сприйматимуть пропагандистську брехню про себе, «найкращих у світі», українських «фашистів» і «зловорожий» Захід. 

У своїй тривалій історії наш народ неодноразово долучався до руйнування декількох світових імперій. Згадаймо хоча б загибель у Причорноморських степах перської армії, яка 525 року до н.е. вторглася на землі скіфів (доведено, що нарівні зі словянами скіфи стали безпосередніми предками українського народу). Виснажені у цьому поході перси в подальшому програли війну грекам, аж поки не були остаточно розгромлені Олександром Македонським. Войовничі готи, які на початку н. е. прийшли на українські землі зі Скандинавії і прожили тут понад 3 століття, згуртувавши згодом інші племена, зруйнували Римську імперію. Очолені хоробрим князем Святославом наші предки- русичі розгромили Хазарський каганат. Українські козаки брали активну участь у вирішальних перемогах над Турецькою імперією. Незаперечним є той факт, що саме відмова України підписувати новий союзний договір спровокувала 19 серпня 1991 року спробу високопоставлених кремлівських авантюристів вчинити державний заколот (ГКЧП) і зберегти імперію. Через 5 днів після того було прийнято Акт проголошення незалежності України. Московська імперія значною мірою розпалася і втратила свою могутність. Те державне утворення, що від неї залишилося, виявилося слабким і неспроможним протистояти викликам сучасності.

Аналітики стверджують: підбурений дияволом авантюрист Путлер, влізши в Україну, потрапив у пастку, з якої нема для нього прийнятного виходу. Якщо найближчим часом він не буде ліквідований своїм народом (не тільки як нікчемний чоловічок, а передусім як правитель), то Московію чекає загибель. 

Анатолій Ковальчук