Данило Мельник — бандурист і воїн

Вперше почула Данила Мельника на звітному концерті капели бандуристів Київського університету культури і мистецтв, який відбувся у Будинку вчителя. Студент другого курсу факультету музичного мистецтва (кафедра бандури) натхненно виконував українську народну пісню «Добрий вечір тобі, зелена діброво». Він не лише майстерно акомпанував собі на бандурі, але ніби проживав героїчну епоху, усім серцем проймався долею козацтва. 

 

Данило виріс у співочій родині. На бандурі грав дід Олексій. Мама Марія Олексіївна має дивовижний голос, пише прекрасні вірші і музику до них; чимало з її творів взяв до свого репертуару кобзар, заслужений артист України Василь Литвин. Батько Борис Антонович — бандурист-самоучка, закоханий в Україну, є автором ряду патріотичних пісень. Старші брати Дмитро і Богдан закінчили Стрітівську кобзарську школу, середній, Устим — майстерно грає на кларнеті, а сестра Яринка, також бандуристка, працює викладачем музики у школі. Саме зростання у творчій родині, де у великій шані завжди було українське слово, любов до української мови і рідної землі, і вплинуло на світогляд Данила. 

Як розповідає сам бандурист, що «починалося все із хору «Чумаки», коли я із семи років ходив разом з батьком набиратися досвіду». А вже 8-річний Данило, учень музичної школи ім. Миколи Лисенка, стає повноправним членом народного колективу під керівництвом Василя Триліса. Запам’ятався йому і перший концерт у Будинку вчителя, де він виконував пісню на слова Тараса Шевченка «Вітер віє», а разом з хором — народну пісню «Ой зійшла зоря». Батько — активний учасник патріотичних заходів; він завжди намагався взяти із собою молодших синів Данила і Устима, які напрочуд гарно співають ще й удвох.

У 8-літньому віці знімався Данило Мельник і у відомому фільмі Юрія Іллєнка «Молитва за Гетьмана Мазепу». У зйомках брав участь хор «Чумаки». І йому, зовсім юному, випала нагода грати поряд з народним артистом України Богданом Ступкою. Данило виконував пісню «Ой, горе тій чайці».

Данило Мельник — переможець чисельних всеукраїнських і міжнародних мистецьких конкурсів. Після закінчення школи доля звела його з Тарасом Яницьким, відтоді він вирішив продовжити навчання на бандурі. Обдарований бандурист вступив на навчання відразу у два університети: ім. Бориса Грінченка і до Київського університету культури і мистецтв, віддавши перевагу другому.

Данило бере активну участь у патріотичних заходах Історичного клубу «Холодний Яр», йому випадала нагода виступати з відомими кобзарями Василем Литвином, Тарасом Компаніченком і Тарасом Силенком, Едуардом Драчем…

У репертуарі молодого бандуриста дуже багато пісень. Але улюбленими, за його словами, є героїко-драматичні народні твори, зокрема, «Ой, не пугай, пугаченьку», «Ой, у полі молила», «Добрий вечір тобі, зелена діброво», «Ой, у лузі червона калина» тощо.

Данило закоханий в українську мову. «Я підтримую позицію Миколи Лисенка, який говорив, що сваритися і матюкатися можна російською, а розмовляти треба виключно рідною українською мовою,» — ділиться він. 

Романтика кінця 80-х — початку 90-х, становлення незалежності Української держави передалося синові від батьків і вплинуло на становлення Данила, його життєву позицію, патріотичні погляди. Він добре знає не тільки історію України, переймається проблемами сьогодення, а й цікавиться власним родоводом. Із своїми рідними він був активним учасником подій на Майдані. А з початком війни на Донбасі Данило разом з двома старшими братами пішли захищати українську землю. 

«Я вважаю, що поганий мир не кращий хорошої війни. Тому що полон і окупація — це теж мир. Але жодна з цих речей є, на мою думку, неприпустимі,» — робить надто дорослі висновки 21-річний юнак. Удвох з Устимом Данило приймав присягу воїна батальйону «Донбас». На бойовій розвідувальній дозорній машині Данило був стрілком-наводчиком. На БРДМ з Устимом побували в Лисичанську, Попасному, Іловайську… Вони, зовсім юні, вже відчули на собі усі страхіття нинішньої війни, адже побували в Іловайському котлі, з якого дивом вдалося вийти.

Два старші Данилові брати — Богдан та Устим — і сьогодні воюють на Донбасі. Батько ремонтує військову техніку української армії неподалік Донецька. А Данило продовжує навчання в університеті, бере участь у мистецьких заходах на підтримку української армії і займається волонтерством. 

«Все буде добре! Ми обов’язково переможемо!» — впевнено говорить молодий бандурист.

Лариса ГРОМАДСЬКА