«Вогнем і кайлом» — нова поетична збірка Руслана Морозовського

«Є письменники-ілюстратори, вони посвятили себе художньому (мистецькому) оформленню суспільного буття. Але трапляються, хоча й не часто, — люстратори. — написали видавці у своєму вступному слові до цієї збірки. — У древніх слово «люстратіо» означало очищення. Той, хто не очистився не міг входити до храму, спілкуватися з Богами. У давні часи обряд очищення — водою, вогнем чи окроплениям кров’ю жертовних тварин — могли здійснити не тільки над окремою особою, а над цілим містом чи навіть народом, якщо Боги за якісь гріхи наслали на людей мор.

Автор цього збірника — люстратор (тобто очищувач), як то кажуть, по життю. Своїми текстами-заклинаннями, римами-констатаціями і слововикриваннями він взяв за мету відшкребти свідомість своїх одноплемінників від нашарувань багатовікових чужинських догм та «відмити» мізки від чорнила сучасних ідеологічних штампів. Доки цього не зробити, марно закликати людей до Храму — непросвітлені, неочищені від накиданої ворогами скверни, вони не здатні спілкуватися з Всевишнім, не спроможуться долучитися до Вищої Мудрості, пізнати Сенс свого Буття, а отже, шлях до Щастя.

Автор щиро вірить у щасливу долю свого народу, проте усвідомлює вкрай занехаяне його сьогодення. Відповідь на одвічне питання «Що робити?» він відшукує, розглядаючи історичні колізії прадавніх «біблійних» народів, відшукує причини падінь одних і злетів інших та приміряє до сьогодення. Вражений очевидними паралелями, письменник поспішає попередити свій власний народ, застерегти українців від повторення відомих апокаліптичних сценаріїв.

Основу цього збірника склали вірші з книги «Поклик Роду», що вже розійшлася двома накладами. Доповнили раніше написане досі не публіковані тексти останніх років. Окремий розділ — підбірка публіцистичних виступів у періодичній пресі. Назва книги, що готувалася до друку ще до революційних подій 2013-14 рр. на Майдані, виявилася пророчою. За дивним збігом якраз вогонь і кайло, яким бруківку перетворювали на зброю, стали головними інструментами Революції Гідності.»

П. М. Поспілкуватися з поетом, почути його віще слово можна буде під час зустрічі з ним, яка відбудеться 26 лютого о 17 годині у Бориспільській міські бібліотеці (вул. Червоноармійська, 6).

 

ПОЧАЙНА

Могла б і досі тихо та звичайно

Котити хвилі між горбів та нив,

Але в тобі, беззахисна Почайно,

Праотчу віру Київ замінив.

 

Зламали віру простодушні сотні

Твоїх киян, зневірених дотла,

Чи не тому ні берега сьогодні,

Де ти текла, ні гирла, ні русла?

 

Коли Перуна поваливши з кручі,

Сліпий народ устрашено побіг

Міняти віру, ніби смерд онучі.

Без тями, без молитви, без доріг,

Хто взяв під захист непорочні хвилі?

На ґвалт не дав тендітні береги,

Левади Лади, лагідні та милі,

Що взялися поглинути гріхи

Чужих князівських радників суєтних,

Хазарів іновірних, навісних,

Ворожих орд лазутчиків секретних,

Вельможних чад родин вельми ясних?

 

На схилі Володимирської гірки

Вселенська люта коїлась біда,

Коли рушали голі недовірки

Ламати віру наче череда.

 

Волхви гукали хрипло: «Не губіте,

Не оскверняйте рідної краси!..».

Тому ріка, втопивши заповіти,

Не прийняла позорища Руси.

І щезла геть язичниця Почайна,

Здала ворожій вірі Київ-град.

За злочин предків жертва надзвичайна

Возглавила пропащих довгий ряд.

 

І понад нею — чорні обеліски,

Монгольське іго, Польща та Литва,

Чума турецька, Військо Запорізьке,

Голодомор, Чорнобилі, Москва...

 

Напружилась Богданова правиця, —

Куди грядеш, народ-абориген?

І зветься як тепер твоя столиця —

Єрусалим чи другий Карфаген?
 

Руслан МОРОЗОВСЬКИЙ

(зі збірки «Вогнем і кайлом»)

 

ПОКЛИК РОДУ

Не раз бува й не два вночі, посеред міста,

Кривавий зойк степів і гір гримучий гул

Ввірвуться в суть мою і стоголосим свистом

Повстане на вітрах тисячолітній Гун,

Суперник Гота. Ген — упевнено та грізно,

Давно зотліла плоть, з минулого виходь!

Бо стати до борні живим ніяк не пізно.

— Чи смілий ти, як Муж, — мене питає Вождь, —

Чи гордий духом ти? Але настільки

гордий,

Щоб каяття не мав за вдачу і талант?

Ген-Ген! — Зоря Віків. Там загребущі орди

Стрічає для борні мій кревний предок Ант.

Він Змієві Вали споруджує ретельно,

Він підлим ворогам перепиня путі,

Він тисячі разів стає на прю смертельну,

Щоб зберегти мій рід у чистоті.

  

Руслан МОРОЗОВСЬКИЙ