Оце і є вся Росія
- 05 березня 2015
- Відгуків: 0
- Переглядів: 342
-
Горілка і війна — компенсація за бідність і владу Путіна
Вперше з 2009 року в Росії зменшили мінімальну ціну пляшки горілки. Сам Путін на засіданні держради з питань культури заборонив підвищувати ціни на оковиту. Тепер півлітра міцного напою коштує 185 рублів. Російський президент дає населенню те, чого воно хоче, а в той час статистика свідчить про високу смертність від алкоголю. Горілку зробили дешевшою начебто заради боротьби з контрафактом, але на думку багатьох експертів, в нинішній економічній ситуації зниження цін є необґрунтованим і точно не сприятиме боротьбі з самогоном і підробками.Насправді Путін такими подачками хоче задобрити росіян, зіграти на низьких почуттях народу, адже п’яний — задоволений, а отже й безпечний. Ціни на горілку знизили навіть попри те, що алкоголізм в Росії — проблема національної безпеки, а статистика смертей від алкоголю вражає. Росія — лідер за рівнем самогубств через пияцтво. За 20 років в Росії вбили самі себе мільйон людей. Примітно, що чоловіків-самовбивць у 4,5 раза більше, аніж жінок. Ще одна особливість Росії — суїцид здійснюють не тільки старші люди, а й дуже часто чоловіки 25:35 років.
Найбільше п’ють у селах, чоловіки вмирають рано, вдови бідують
Володимир Путін заради збереження влади сміливо чинить геноцид власного ж народу. Повільно перетворює «мужиків» у рабів звички, а потім їх зачисляють до безконечної статистики мертвих. Зрештою, пияцтво в Росії — національна особливість, у всі часи саме політика держави щодо виробництва й споживання алкоголю допомагала з більшою легкістю приборкувати народ, всіляко ним маніпулювати заради імперіалістичних цілей. Столітні традиції пияцтва і бідності в Росії призвели до примітивізації суспільства, зробили людей ладними на все — заради звичних хліба і 100 грамів. Уже знято багато сюжетів і написано чимало журналістських досліджень про пекельне життя росіян «поза Москвою», десь там у глибинці. Буквально за 150 кілометрів від столиці Росії мешканці дудлять мало не чистий спирт, а багатоповерхівки стоять без каналізації. «Ходимо у відро та у вікно виливаємо», — розповіли тамтешні росіяни журналістам з України. До речі, це країна, яка має ядерну зброю і приймає Олімпійські ігри.Найбільше п’ють у селах, чоловіки вмирають рано, вдови бідують. Нащо взагалі одружуються, дітей народжують? Коли дивишся відео-фото з російських весіль, то спершу смішно, а потім стає гидко від того, що люди можуть так ставитись до своїх коханих, так напиватись, так святкувати таїнство шлюбу, так виховувати дітей. Масове п’янство, бідність, несмак, розруха. Дискотеки у російській провінції — це окрема тема. Зате «крымнаш!», «путин — мой президент!», «тагил рулит!». Росіяни лементують, що їх на коліна не поставлять і з цим можна погодитись, бо для цього потрібно спершу підняти п’яне тіло з підлоги, розбудити і привести до тями.
Інтернет кишить всілякими ганебними відеороликами з красномовною темою «Оце і є вся Росія». До прикладу, п’яний чоловік з «триповерховими» матюками біжить до жінки, обзиваючи її бандерівкою, але не добігає — головою вдаряється у стінку і потім вже ця жінка гамселить п’яницю, який не може піднятися. Або коли старший чоловік у своїй квартирі під час виконання гімну Росії стоїть з піднятими догори руками, в кінці хреститься і показує кулака телевізору (певно, футбольний матч), після того падає п’яний і перевертає все, що було на столі. Інші з нього регочуть. Тут вся Росія. Або відеоролик, де на камеру хтось знімає пейзажі, якісь старі автомобілі довкола, а за парканом бідолаха виліз на верхівку берези, по якій уже карабкається ведмідь. Автору зйомки байдуже, що на його очах дикий звір може розірвати людину. Він флегматично коментує: «все, пиз… ц мужику, зараз його дістане». Це не анекдот, а нинішня Росія, і ми справді про людей говоримо.
Якщо заради збереження влади Путін сміливо споює росіян, то що йому війну почати? Влада обідрала народ до нитки, але підкидає чергову кісточку — війну проти України-Америки — заради «порятунку православного світу». Путін і його оточення відвертають увагу населення від кризи і падіння рубля саме війною на Донбасі і вихвалянням анексією Криму. Безперервні новини російських телеканалів та інших путінських ЗМІ про героїчну війну сепаратистів-бойовиків проти Київської хунти закривають пересічного росіянина від економічних труднощів, поки що не дозволяють розлюбити Путіна. Коли треба підняти рейтинг президента — саме час на когось напасти. Успішно такий сценарій реалізували 1999 року. Росія розгорнула Другу Чеченську війну, аби взяти реванш і підняти рейтинг кандидата у президенти Путіна. Це дало свій результат — Путін став президентом. І якось всі забули, що під час найактивнішої фази війни у 1999–2002 роках загинули 6000 військових російської армії. 2003 року втрати були на рівні 3000 людей. Втрати серед мирного чеченського населення оцінюють у 15:24 тисячі жителів.
Народ, який ніколи не візьме в руки вила
Цьогоріч презентували фільм російського режисера Звягінцева — «Левіафан», де показано, як політична система в Росії губить людину. У стрічці — зневіра, аморальність та пияцтво росіян, продажність та підлість московської церкви, духовне падіння людини… Фільм зібрав масу міжнародних нагород і став цьогорічним претендентом на «Оскар», але в Росії розгорнулася істерія, мовляв не можна показувати Заходу таку прогнилу державу. Здебільшого критики «фром раша» визнають, що фільм талановитий і в ньому — правда. Основний аргумент — «зачєм Расєю пазоріть»? Тобто десятиліття путінського режиму, життя у злиднях та приниженні терпіти можна, але коли про твою ганьбу дізнаються інші — стає стидно, бо це не вельми вписується у міф про велику Росію. Навіть держава забороняє пускати кіно у прокат, бо там є нецензурна лексика. Іронія: матюкливе суспільство виступає проти матюків у фільмі про те ж таки суспільство. «Левіафан» — це і є вся Росія. Розповідь про нещасних людей, які хочуть боротися, але не мають шансів — через прогнилу систему і свою особисту внутрішню порожнечу. Люди перетворюються у нікчем, якими їх завжди вважали мери-губернатори, прокурори, судді, міліція. Стає зрозуміло, що такий народ не спроможеться взяти у руки вила — ніколи. Та ще й гундяївська церква вкотре попереджує — не чіпай чиновника, бо «всяка влада від Бога». Режисер не знаходить виходу з цієї ситуації. Це апокаліпсис.Росіяни — не українці, вони готові далі терпіти приниження та бідність, лиш би було чим усе це залити, готові терпіти сміх усього світу та міжнародну ізоляцію — заради реалізації зомбоідеї Путіна. З них уже не хочеться сміятися. Не ненавидіти, а співчувати треба народові, який через власні столітні традиції пияцтва, вислужування перед владою і постійного кровопролиття заради імперіалістичних захцянок готовий навіть «здохнути», лиш би не змінюватись. Бідні, нещасні і п’яні — зате частина великого «руского міра».
Росія ХХІ століття нагадує велике старе і хворе дерево, яке більше не дає врожаю, а тільки заражає усе довкола. От-от впаде — лише питання часу. Знищення Росії заради подальшого існування людства — це проблема самого Бога, яку він обов’язкові розв’яже — своїми, нікому невідомими методами. І хтозна, впаде російське дерево саме — через трухлявість, а чи може нам, українцям, доведеться стати сокирою в руках Божих і завалити його.
Святослав КОСТЮК
svoboda.org.ua