(04595) 6-69-04
(067) 404-24-62
 Виходить - з червня 2002 року.     Тираж - 10`000 примірників
  Розповсюджується - безкоштовно в м.Борисполі
  Містить - авторські статті, оголошення, рекламу

Городища — свідки древності

  • 15 травня 2015
  • Відгуків: 0
  • Переглядів: 774
  • Автор: admin
  • 0
Городище (старослов’янське город, град — укріплення) — залишки стародавнього укріпленого поселення, що були оточені ровами та валами і часто захищені природними перепонами (ярами, річками, болотами тощо). Укріпленнями є земляні вали навколо поселень, викопані рови і обнесення жител общинних поселень дерев’яним частоколом.

Виникнення городищ пов’язане з добою патріархально общинного ладу, коли суспільство переходить від мисливства і рибальства до землеробства і скотарства та з розвитком торгівельних шляхів. Поширені в усіх країнах і належать до різних історичних епох.
Найдавніші городища на території України належать до кінця бронзового віку (поч. 1-го тис. до н. е.).
Відомі великі, так звані скіфські городища VI–V ст. до н. е. (Немирівське, Кам’янське, Більське та ін.), що їх збудували осілі землеробські племена, в тому числі предки слов’ян.
Найдавніші давньоруські городища належать до 2-ї пол. I тис. н. е. (наприклад, Київське, VI ст.).
Городища, що датуються IX століттям, відомі на всій території Русі.
Більшість давньоруських городищ IX–XIII ст. — це залишки феодальних градів з садами (кремлями) і посадами (городища на місці давніх Білгорода) або феодальних замків (городище на Княжій горі).
Досить часто гради споруджувалися з деревини, а з ХІІ століття поширюється білокам’яне будівництво.
Археологічні дослідження городищ мають велике значення для відтворення історії суспільних формацій. Є залишки городищ і на Бориспільщині.
Городище біля села Головурів
Це одне з найменш досліджених. Воно мало округлу форму, 40 сажнів* у діаметрі, обнесене кільцевим валом. На думку археологів, засноване в XI століття як укріплення для боротьби з половецькими нападниками на придніпровські землі Переяславщини. Укріплення невелике і не розраховане на довготривалу оборону. Але, враховуючи фактор близької відстані до Дніпра, з правого берега якого несподівано нападали половці, воно першим зустрічало ворожу навалу на Лівобережжі сучасної Бориспільщини.
Городище лише частково обстежене археологом М. П. Кучерою в 1971 році. На той час йому вдалося відшукати дерев’яні зруби — кліті з уламками глиняного посуду XII–XIII ст. З північного заходу біля городища виявлено залишки поселення з культурним шаром. Близька відстань між укріпленням і поселенням свідчить про взаємозв’язок жителів цих двох об’єктів. Одні, певно, в укріпленні несли сторожову службу, а поселяни забезпечували їх необхідним провіантом і зброєю.
Аналізуючи матеріали, зібрані любителями старовини про древні укріплення в межах Полтавської губернії, історик Л. В. Падалка звернув увагу на повідомлення вороньківського вчителя Івана Омеляновича Коновала, який повідомляв, що за шість верст* від Воронькова по дорозі в село Старе поблизу глибокої долини розташоване невелике городище площею 40 кв. сажнів, обнесене високим валом і глибоким ровом. Поблизу городища виявлені кілька десятків згрупованих могил. Це дало підстави для висновку: тут наявні сліди древньої дніпровської бухти, коли русичі цілими флотиліями ходили на своїх човнах у Візантію.
Городище вказує на перебування тут військової залоги. Наявність варти на лівому березі Дніпра зумовлена обставинами часу. Вона, певно, охороняла флотилію і була сигнальним постом, який сповіщав про наближення ворога.
Про це городище згадує український археолог і мистецтвознавець М. Макаренко, вказуючи на нього як на укріплення, обнесене валом і ровом.
------------------------------------------
* Сажнів — від сажень — давньоруська одиниця вимірювання відстані. 1 сажень = 2,134 метра (2 м 13 см 4 мм). Утворений від довжини двох розкинутих в різні боки рук, тобто це відстань від кінця пальців однієї руки до кінця пальців іншої при розведених у боки руках. Слово сажень, за однією із версій, походить від дієслова «сягати» — діставати до чого-небудь, хапати, досягати.
* Верста — давня міра відстані, яка вживалася до прийняття метричної системи вимірювання у Росії, Україні, Білорусі. Одна верста дорівнює п’ятистам сажням чи 1 066,781 метрів (1,06 кілометра).

Андрій ЗИЛЬ,
краєзнавець

Далі буде

 
Залишити відгук  ↓
 
Відгуків ще не було.