Овеча демократія

Одного холодного осіннього вечора зібралися у своєму лігві голодні вовки на свою вовчу раду. Порядок денний був коротким, але змістовним: як би комфортніше в житті влаштуватися, лігво до зими підготувати і, головне, до овець полегше підібратися, щоб зручніше їх стригти та різати. І все б у вовків згідно партійних вовчих планів гарно та вдало складалося, якби не кляті сторожові собаки, що заважали овець на поживу вовкам добувати. Не один вовк мав від сутичок з тими принциповими і непохитними бійцями м’яті ребра і рвану шкуру.

Тоді слово взяв голова вовчої ради – найдосвідченіший та найхитріший сивий вовк:

— Треба змусити овець самих прогнати сторожових собак.

— Як?  Як? Як? — навперебій завили вовки.

— Вмовити їх провести демократичне голосування за довіру до нас. Хай вони  нас — вовків — оберуть своїми пастухами і охоронцями.

Вовча зграя завила від захоплення — так припала їм до душі ця ідея. Вирішили відправити на переговори до овець молодого, але дуже хитрого вовка, що був у ватажка зграї таким собі таємним агентом з особливих доручень.

Взяв сіроманець білий прапор, щоб собаки його пропустили, та й з’явився до овечої кошари. Обвів ошелешених овець удавано лагідним поглядом, ковтнув слину та й почав свою промову:

— Дорогі наші вівці! Ми з вами живемо на одній землі, п’ємо воду з одного джерела, гріємося на сонечку, бігаємо по одній траві. Практично ми з вами єдині, бо у нас стільки спільних загальноовечих  цінностей! 

Вівці осміліли і радісно закивали головами на знак згоди. А вовк, спіймавши кураж, продовжував:

— Ми могли б жити з вами у мирі та злагоді у спільному нашому краї. Ви могли б пастися в наших горах, де трава зеленіша, а вода мокріша. А в холодні ночі могли б приходити у нашу вовчу печеру погрітися і відпочити. І буде у нас мир і солідарність. Чи хочете ви того?

Вівці весело забекали і посхоплювалися з місць від передчуття таких світлих перспектив. А хитрий вовк не зупинявся:

— Але між вами і нами стоять сторожові собаки, які і вам волі не дають, і нам жити заважають. Це вони тут безлад чинять, зуби показують! Нашу єдність зсередини  підривають! Це ж справжнісінька провокація! Де ж таке видано у ліберальному світі?  Ви ж вільні європейські вівці, проявіть свою силу овець! Вирішіть це питання демократичним шляхом, але радикально! Оберіть нас вашими провідниками і охоронцями!

Кинулися вівці комісії створювати та швиденько після коротких дебатів голосувати. Навіть протокол склали, що одностайно відмовляються від захисту сторожових собак та обирають своїми охоронцями вовків… Робити нічого: демократія є демократія. Мусили вірні сторожові собаки відійти…

А вівці пішли під вовчою охороною, яку самі собі й обрали. Правда, охороняли їх вовки дуже недовго, бо були надто голодні… Добре, що сторожові собаки відійшли недалеко, бо нікуди їм було йти з рідної землі. Врятували вони овець з вовчих зубів та водночас вилікували їх від дурної овечої демократії.