Ті самі писки та у нові списки?

Давно відома істина про те, що ніхто не знає, хто і ким стане у майбутньому, зате всі знають, хто ким був у минулому. Але також відомо, що людська пам’ять часто буває короткою, тому її періодично варто освіжати нагадуванням. Напередодні місцевих виборів за димовою завісою агітації на другий план часто відсуваються деталі з минулого багатьох кандидатів. А ті деталі бувають інколи ой якими суттєвими, бо дрібниць і випадковостей в серйозних речах не буває. Мірятися рейтингами тут недоречно.

 

Отже, розкладемо політичний пасьянс та спробуємо подивитися, хто сьогодні намагається стати депутатами міськради за списками нових і старих партій і політпроектів, а також нагадаємо, хто з цих людей ким був у недалекому минулому. Не будемо витрачати час і сили на витягнутий з бабусиної скрині з нафталіном «Народний Рух», де після всіх хронічних розколів назбиралося аж вісім кандидатів, та незрозумілі партійки на зразок «Партії пенсіонерів», що при потужному потенціалі людей похилого віку порадувала своїх виборців одним єдиним кандидатом. Сюди ж можна сміливо віднести такі політпроекти як «Воля» та «Партія простих людей Сергія Капліна», списки яких просто не цікаві, а перспективи сумні. Навряд чи на них варто витрачати не лише час, а й голос. 

Недалеко відійшов і «Укроп», очолюваний в Україні Геннадієм Корбаном, наближеним до олігарха І.Коломойського та відомим під прізвиськом «маршал Гречка» за підкуп виборців дешевими продпайками у Чернігові. Навряд чи є якісь шанси у сформованої під вибори «Громадянської позиції», яку очолює керівник Муніципального театру В.Кулінич, а серед найбільш відомих представників адвокат Д.Суліма, працівник земельного відділу виконкому В.Зайцев та керівник місцевого відділення Держземагенства Ю.Терещенко. Справжньої поваги тут заслуговує відомий своєю волонтерською діяльністю Анатолій Коломієць, якого знають і люблять бійці 72-ї бригади та їхні родини. Сподіваюся, що таких щирих людей не використовують в якості прикриття.

«Партія регіонів» після втрати влади і ганебної втечі свого лідера Януковича плавно перетекла в «Опозиційний блок», до якого увійшли депутати-регіонали, котрих навряд чи ще кудись приймуть: Б.Дармостук, Микола Савченко та А.Крига, а очолив їх Олег Жук, що був обраний депутатом міської ради у 2010 році від «Фронту змін» А.Яценюка. У списку цієї, м’яко кажучи, не зовсім української партії дивує присутність двох співробітників військкомату, які мали б займати більш державницьку позицію. До обласної ради від «Опозиційного блоку» в Борисполі балотуються Ю.Чередніченко, який вже обіцяв збудувати будинок культури та вже був депутатом облради від «Партії регіонів», та Валерій Ксьонзенко – колишній голова земельної комісії та колишній секретар міської ради від тієї ж партії, який тепер у своїх виступах зі знанням справи розповідає про корупцію в місті.

Але візьмемося краще за тих, хто більш реально претендує на роль політичних лідерів нашого міста. Почнемо по-порядку. У списках «Батьківщини» депутатів попереднього скликання, обраних за сфальшованими у 2010 році списками, та різноманітних перебіжчиків не помічено, зате є чимало підприємців та достатньо відомих своєю позицією людей: адвокат Г.Білик, підприємці В.Мельник та М.Пісна, директори шкіл Л.Власенко і С.Мазур та інші.

Президентська партія «Солідарність» дожилася «по-новому» до того, що пропонує обрати мир і зберегти країну. Правда, не вказує, яку країну конкретно треба зберегти – Америку, Росію, Англію чи Ізраїль? Може, все таки намагаються зберегти Україну, але в статусі найбіднішої країни Європи, якою вона стала за останні півтора роки? Бо простим українцям пропрезидентська сила поки що розповідає лише безкінечну байку про безвізовий режим з Європою, який більшості з них просто не потрібний, адже їздити туди вони не мають за що. 

Але повернемося до нашого міста, котре має перспективу будівництва нових «Рошенів» для справжнього життя по-новому. До неодноразово перевіреного списку «Блоку Петра Порошенка «Солідарність» увійшли депутати міськради попереднього скликання: Олександр Денисов, що був обраний від Української соціал-демократичної партії, а в попередньому скликанні представляв «Батьківщину» разом з лідером нинішнього списку Дмитром Гопанчуком, Олена Донченко, обрана від Партії відродження села, Сергій Чемерис, обраний від партії «Собор», Олег Дубравський від «Фронту змін» Яценюка, Павло Ляшенко від «Батьківщини» та Юрій Сидоренко від «Партії регіонів». До списку також потрапив власник Центрального ринку депутат Ігор Левітас, що входив до першої п’ятірки «Партії регіонів», з якої ще до Майдану був виключений та перейшов до «УДАРу». Сподіваємося, що ці депутати завдяки статті згадають, від яких партій були обрані п’ять років тому та не забудуть про свої, інколи навіть дуже близькі, стосунки з фракцією «Партії регіонів» у міській раді за часів правління Януковича.

 До списку пропрезидентської партії увійшли також підприємці Юрій Залізний, батько та син Грони, син керівника міського водоканалу Андрій Гануш та син керівника тресту «Бориспільсільбуд» Дмитро Сич. Стосовно кандидатів до обласної ради від «Блоку Петра Порошенка «Солідарність» можна сказати одне: серед них немає жодного бориспільця. Висновки робіть самі.

Продовжимо наш огляд політпроектом «Сила людей», який мені особисто так і хочеться назвати «кіндер-сюрпризом» від Яценюка. «Ударне ядро» списку складають депутати від «Фронту змін» Юрій Адамовський, Олександр Дудченко та Роман Шуменко, до яких долучився тесть Адамовського депутат від «Партії регіонів» Андрій Шатров. На мою думку, «Силу людей» цілком можна вважати допоміжною ланкою, або своєрідним «комсомолом» владного проекту «Наш край». Підтвердженням цього може бути присутність у списку Вікторії Шевц, наближеної до міської влади та причетної до сумнівних релігійно-сектантських проектів у стилі Сандея Аделаджи. Також до числа кандидатів від «Сили людей» увійшов начальник «Бориспільтепломережі» Володимир Палінка, а, як відомо, комунальні керівники без схвалення мера навіть штани не підсмикують… Отака «Сила людей»… А в чому там полягає «сила ідей», зрозуміти вкрай складно навіть для фахівця з політології. Може ця загадковість і є основною ідеєю по «розведенню» виборців?

Наступною піддослідною для вивчення буде «Радикальна партія Олега Ляшка», яку очолює відомий своїм постійним радикалізмом депутат міськради Ярослав Годунок. У попередньому скликанні Ярослав був обраний депутатом від забутої вже партії «Пора», потім на другий термін у 2010 році пройшов до ради від майже забутої Української народної партії, під час Майдану перейшов до лав Кличкового «УДАРу», а далі знайшов себе серед радикалів Олега Ляшка. Під ті ж радикальні прапори з вилами стали досить різнобарвні персони: депутат від «Фронту змін» Олександр Божко, лікарі Людмила та Степан Капущаки, активістка Майдану Людмила Петрик, виключений з числа депутатів від «Батьківщини» попереднього скликання Петро Сиворакша та колишній депутат-регіонал з Києва Юрій Федун. Останній також балотується до обласної ради разом з також колишнім депутатом від «Батьківщини» Дмитром Соляковим. Хто пам’ятає земельні скандали та афери попереднього скликання міської ради, може пригадає, з чиїми іменами вони були пов’язані?

Наш список продовжує «Наш край» — політичний проект, який, за твердженням політологів, створений та фінансується олігархами Фельдманом і Ярославським, та об’єднує команди корумпованих мерів і чиновників держадміністрацій з метою утримання при владі та подальшого збагачення. Можливо, бориспільці згадають активного комсомольця Володимира Макеєнка, обраного нами колись до Верховної Ради. Він потім став не менш активним регіоналом і навіть очолював КМДА. В часи Майдану за його наказом, чи за його згодою у Києві було зупинене метро. Тепер він претендує на посаду міського голови Києва від «Нашого краю»… Може знову хоче метро зупинити? Ось такі там фахівці і кандидати… І це лише один приклад.

Згідно з законами жанру список цієї партії в Борисполі очолив міський голова Анатолій Федорчук, який в черговий раз впевнено і переконано збагатив свою колекцію партквитків ще одним екземпляром. 

Список кандидатів переповнений депутатами і підлеглими міському голові керівниками, щоб створити покірний німий хор для злагодженого піднімання рук на сесії. Сюди увійшли директор спортшколи депутат від сфальсифікованої «Батьківщини» Едуард Берестюк, заступник директора гімназії «Перспектива» депутат від «Партії регіонів» Сусанна Большакова, яка відмовилася голосувати за вимогу відставки Азарова після побиття дітей у листопаді 2013 року, депутати від Народної партії Литвина Петро Жувак та Микола Костянець, що активно співпрацювали з регіоналами. Депутат від «Нашої України» Володимир Шалімов, який теж під час свого депутатства перейшов до «Партії регіонів», тепер балотується разом з сином Ігорем, а секретар міської ради Володимир Пилипчук намагається продовжити політичну кар’єру у супроводі двох синів Владислава і Андрія. 

До списку «Нашого краю» майже повністю увійшли депутати від «Сильної України», що свого часу злилася з «Партією регіонів» — вже згаданий Володимир Пилипчук, Юрій Локайчук, заступник міського голови Людмила Пасенко, власник готельного комплексу «Лігена» Геннадій Петров та керівник агропромислового господарства Валерій Мартишко. Свого часу Валерій Мартишко був головою земельної комісії, яку було розпущено за зловживання навіть цим складом міської ради, де більшість становили підконтрольні міському голові А.Федорчуку депутати. Пам’ятається, як після подій на Майдані пан Мартишко, стоячи на трибуні міськради, клявся, божився, бив себе в груди і мало не лівою ногою хрестився, що в депутати більше нізащо не піде… Далі вірити будемо?..

Список «Нашого краю» доповнюють троє директорів шкіл, директор будинку дитячої творчості, завідуюча дитсадком, начальник ЖЕК-1 В.Вошкулат, начальник БТІ А.Манько, завідуюча неврологічним відділенням лікарні Н. Хмельницька. Простих робітників, вчителів чи лікарів, про яких так показово любить піклуватися міська влада, у списку кандидатів чомусь немає.

До обласної ради намагатимуться потрапити Володимир Шалімов, Володимир Пилипчук та перший заступник міського голови Микола Корнійчук, який вже був депутатом облради від тієї ж таки «Партії регіонів». Тут ніде правди діти – всі вони з Борисполя.

Методи агітації виборців у виконанні «Нашого краю» до болю знайомі з часів Януковича, а інколи нагадують щось схоже на масові гуляння «ватників» з криками «Крим няш!», які можна було б успішно замінити на «край няш!». Довелося бачити цікаве запрошення на зустріч з міським головою та кандидатом на посаду міського голови Анатолієм Федорчуком, де виборців мали розважати заступник міського голови Людмила Пасенко, добра свинка Пеппа та інші веселі посіпаки «Партії регіонів». Гойдалки, роздача слонів і морозива дітям творчо поєднувалися з агітацією їхніх батьків. За якийсь тиждень, очевидно до кінця виконавши розважальну місію, свинка Пеппа самозречено пішла на шашлики, якими агітували виборців уже в іншому дворі. 

До передвиборчого арсеналу додається «асфальтна агітація», коли нашвидку асфальтують вулиці та двори, забуваючи про якість робіт, аби тільки той асфальт до виборів протримався. Так само показово і урочисто відкривають бювети, або, точніше, імітацію бюветів, бо вода туди подається із звичайного міського водопроводу і ніякими особливими якостями, крім агітаційних, не наділена. В дитсадках і школах терміново скликають батьківські збори, на які замість вчителів приходять міський голова та свита кандидатів від «Нашого краю», щоб пообіцяти ремонт парт або урочисто передати нову крейду для класної дошки. І якщо це не адмінресурс, то як тоді виглядає адмінресурс? 

Вірити такій агітації, чи не вірити, кожен має думати і вирішувати сам. Бо що ми в країні і місті змінимо, якщо так і далі триватиме?

У допитливого читача виникне питання: чи є хоч хтось з депутатів, хто за п’ять років не поміняв партію, від якої обирався? Виявляється є. Більше не йде в депутати комуніст Анатолій Пасічний, який в інші партії не вступав. Вірними своїм поглядам і своїм виборцям залишилися депутати міської ради від ВО «Свобода» Ігор Петренко та Вадим Шапошніков, котрі мають намір знову стати депутатами. При цьому Ігор Петренко очолює партійний список «Свободи» та є кандидатом на посаду міського голови. До обласної ради теж висунуті виключно бориспільці Олег Верес, Сергій Солодаєв та Олена Алєксєєнко. 

На сьогодні «Свобода» — єдина партія, котра уникла так званого «тушкування», переформатування або злиття з іншими політсилами. Якщо хтось вірить вигаданим рейтингам і прогнозам, то варто зазначити, що «Свобода» долала 5%-й поріг ще у 2010 році, коли місцеві вибори відбувалися за зовсім іншою системою, тоді результат склав 5,41%., але це було п’ять років тому. Сьогодні у списку «Свободи» люди різних професій, освіти та віку, більшість з яких ніколи не брала участі у виборах, зате брали участь у Революції Гідності, волонтерських рухах та захисті своєї країни і прав людей. Вони теж не святі, але їх треба порівнювати з іншими партіями, а не ангелами.

Розглянемо тепер кандидатів на посаду міського голови. Попри різноманітну рекламу та піар-акції не важко спрогнозувати, що основна боротьба розгорнеться між діючим міським головою Анатолієм Федорчуком та представником «Свободи» головним редактором газети «Ринок Бориспіль» Ігорем Петренком. 

Але остаточне рішення, звичайно, залишається за виборцями: чи захочуть вони змін, чи знову отримають ті самі портрети на стенді у фойє міської ради. 26 жовтня ми дізнаємося результат.

Ігор Загідько,

незалежний експерт