Третя річниця Революції Гідності: які уроки та висновки зробила Україна
- 23 листопад 2016
- Відгуків: 0
- Переглядів: 587
Три роки тому — 21 листопада 2013 року — розпочинається Революція Гідності. 21 листопада українці, які вийшли захистити європейський курс України, іще не знають, що попереду — місяці холодного Майдану, сотні поранених, а кращі з кращих увійдуть до лав Небесної Сотні… Які висновки та уроки можна зробити з цих подій — у коментарях націоналістів.
Водночас революція триває. Ба більше, вона вступає в свій найбільш інтригуючий та не менш складний, аніж попередні, етап. Адже наступним завданням, після падіння режиму Януковича, було ліквідувати наслідки його правління, перекрити промосковським холуям, викоханим на путінських газових доларах, — дорогу до влади. Натомість через два роки після розстрілів на Інститутській час терплячого очікування минув, і люди остаточно пересвідчилися: все те, що гарно почувалося за Януковича, попіднімало голови. Відбувається реванш одіозних персон, які так і не сіли до в"язниці, натомість сіли в нові владні крісла. Відбувається реванш низинних інстинктів періоду правління регіоналів: духовної вбогості, патологічної захланності, корупції. Коли, замість кинути всі зусилля на вигнання окупанта, повернути синів нації з окопів, «слуги народу» один наперед одного набивають матраци готівкою. Вірус самовпевненості — віра в те, що от, мовляв, «я впіймав Бога за бороду, відставка — це не про мене» — виявився дуже заразним і перекинувся від колишньої влади на теперішню.
Але Революція Гідності — освячена кров"ю тих, чиє життя обірвалося на Інститутській. Прокляття Майдану вже вигнало з країни купку злодіїв, добереться воно й до тих, хто уміло скористався з жертовності сильних людей задля маніпулювання святими речами та власного зиску».
Чи були марними жертви Майдану? Згадаймо воїнів УПА, які до 50-их років минулого століття боролися і гинули від рук большевицького режиму. Здавалося, що їхня війна була програна, однак вони вперто сиділи у своїх криївках, чистили зброю, тримали порох сухим і друкували листівки. Вони загинули, але на їхньому подвигу виховалося кілька поколінь українців, які знали, хто є їхнім одвічним ворогом, і готувалися до боротьби.
І коли настав час, внуки і правнуки повстанців вийшли на Майдан. Подвиг Небесної Сотні породив лицарів, які стали на захист держави від споконвічного ворога. А ті, що далі обкрадають народ з розкішних кабінетів, — явище тимчасове. Вони самі ще не уявляють, наскільки тимчасове…».
Олег ТЯГНИБОК,
голова ВО «Свобода»:
Водночас революція триває. Ба більше, вона вступає в свій найбільш інтригуючий та не менш складний, аніж попередні, етап. Адже наступним завданням, після падіння режиму Януковича, було ліквідувати наслідки його правління, перекрити промосковським холуям, викоханим на путінських газових доларах, — дорогу до влади. Натомість через два роки після розстрілів на Інститутській час терплячого очікування минув, і люди остаточно пересвідчилися: все те, що гарно почувалося за Януковича, попіднімало голови. Відбувається реванш одіозних персон, які так і не сіли до в"язниці, натомість сіли в нові владні крісла. Відбувається реванш низинних інстинктів періоду правління регіоналів: духовної вбогості, патологічної захланності, корупції. Коли, замість кинути всі зусилля на вигнання окупанта, повернути синів нації з окопів, «слуги народу» один наперед одного набивають матраци готівкою. Вірус самовпевненості — віра в те, що от, мовляв, «я впіймав Бога за бороду, відставка — це не про мене» — виявився дуже заразним і перекинувся від колишньої влади на теперішню.
Але Революція Гідності — освячена кров"ю тих, чиє життя обірвалося на Інститутській. Прокляття Майдану вже вигнало з країни купку злодіїв, добереться воно й до тих, хто уміло скористався з жертовності сильних людей задля маніпулювання святими речами та власного зиску».
Руслан КОШУЛИНСЬКИЙ,
екс-віце-спікер ВР:
Олег ПАНЬКЕВИЧ,
заступник Голови ВО «Свобода»:
Чи були марними жертви Майдану? Згадаймо воїнів УПА, які до 50-их років минулого століття боролися і гинули від рук большевицького режиму. Здавалося, що їхня війна була програна, однак вони вперто сиділи у своїх криївках, чистили зброю, тримали порох сухим і друкували листівки. Вони загинули, але на їхньому подвигу виховалося кілька поколінь українців, які знали, хто є їхнім одвічним ворогом, і готувалися до боротьби.
І коли настав час, внуки і правнуки повстанців вийшли на Майдан. Подвиг Небесної Сотні породив лицарів, які стали на захист держави від споконвічного ворога. А ті, що далі обкрадають народ з розкішних кабінетів, — явище тимчасове. Вони самі ще не уявляють, наскільки тимчасове…».
Ігор ШВАЙКА,
очільник Харківської «Свободи»: