То вітер натхнення чи «мова» душі?..
- 17 лютого 2011
- Відгуків: 0
- Переглядів: 302
-
Його картини такі різні, та єднає їх… настрій художника – то романтично-піднесений, то меланхолічний, а то вже стримано-холодний чи й навіть розчулено-бентежний. Адже картини його промовляють різними кольорами, тим самим розкриваючи душу майстра. Тож спочатку познайомимося: Сергій Іванович Пильнєв – знаний у місті здебільшого як керівник гуртка «Малювання і дизайну» при ЦТТ «Еврика».Хоч родом з Росії, але з дитинства мешкає у нашому місті. Тут закінчив 9 класів тодішньої середньої школи №5, після чого – архітектурно-будівельний технікум. Навчався на курсах Київського художнього інституту, у художній студії при колишньому районному будинку культури, на заочних курсах художнього оформлювання у Миколаєві. Працював у художніх студіях столиці, на заво
ді «Прометей» у Борисполі, у бюро технічної естетики Харківського художньо-промислового інституту.І тільки по закінченню Київського інституту дизайну за спеціальністю «Ландшафтний дизайн» прийшов до Центру технічної творчості, де працює й понині.
Тож повернімося до музею, де чатують знані й незнані краєвиди, море квітів – літніх, осінніх, де заворожено дрімають різні пори року, чарують погляд численні натюрморти, де співають свої думи селянська хатина, казкові рослини, замислені коні…
Додам, що Сергій Іванович тільки в Бориспільському музеї влаштував дві персональні виставки. А ще ж аналогічні відбулись у міській бібліотеці для дорослих, у художньо-мистецькій майстерні «Пепса», у Будинку художника у Києві, де отримували схвальні відгуки.
Його доробки стали окрасою картинних галерей та приватних колекцій і в зарубіжних країнах. Так, у Франції є акварельні пейзажі куточків музею архітектури і побуту в Пирогово: «Вітряки», «Українські хати», «Соняхи біля тину», «Поліські хати» та деякі інші. А от в Німеччині – «Замок Річарда», що на Андріївському узвозі.
Кажуть, краще один раз побачити, ніж сотні почути. Тож не зволікайте, а поспішіть до музею, бо ж виставка С. Пильнєва працюватиме до 25 лютого.
Валентина САЙКО,
старший науковий працівник музею